Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Та не дівчинка це, – насупився Мстислав. - У сенсі дівчинка, але все не так, як ти подумав.

Гліб не стримав сміху. Старий вовк зніяковів, чи як?

- Донька. Моя. Рідна.

А це вже було несподівано. Усі знали, що в альфи Мстислава багато жінок. Але дітей його ніхто ніколи не бачив. І ось на тобі. Та ще й дівчина. Тільки дивним було навіть не це.

- А ти ж знаєш, що це лисиця? - Вирішив перепитати очевидне.

- Ну я ж не зовсім дурень! - скипів сивий і тут же вимовив примирливо: - За нею потрібен нагляд. Я багато чого не прошу. Так, покажи їй місто на дозвіллі, на бал зводи оцей, тобі ж все одно нема з ким піти? Як друга прошу. Ти ж розумієш, ситуація ця дуже делікатна...

Це точно, делікатна не те слово. У альфи має бути одна визнана дитина – спадкоємець. Інакше війни не минути. А тут дівчина. Та ще й лисиця, що взагалі ні в які ворота. Це – скандал.

Ось тільки Гліб всього цього не сказав, лише мовчки кивнув і несильно стиснув плече Мстислава, що на їхній скупій чоловічій мові означало щось на кшталт "Не вішай носа, друже. І не з такими ситуаціями справлялися". Старший вовк зітхнув із полегшенням. Він і не помічав, з яким хвилюванням чекав реакції свого друга та правої руки.

Гліб у роздумах залишив заміський особняк ватажка. Потрібно було ще відвідати стару Зінаїду Гаврилівну, а потім навідатися до тієї дівчинки Насті. Чоловік не побоювався, що вона буде говорити всім підряд про вовків, але шансом, що вона виявиться Зрячою не варто нехтувати.

Гліб згадав події ночі та усміхнувся. Дівчинка здивувала його. І зачепила. А ні першого, ні другого вже давно не траплялося. Після Катерини навколо нього постійно вилися натовпи жінок - і людських, і перевертнів. Всі вони були красиві, по-своєму цікаві. Іноді він вступав у зв'язок із найнаполегливішими з них. Саме "зв'язок", оскільки відносинами просте задоволення фізіологічних потреб Гліб не вважав. Так було декілька, що змогли захопити його, але ненадовго, і несильно.

Настя ж була, відверто кажучи, навіть його типу. Усі його жінки були зрілими, нахабними, хижими. Глибокий виріз, червона помада, високий каблук, атласні нічні сорочки... А у Насті піжама рожева у жирафчиках.

Коли вона крикнула, щоб Гліб втікав, той дуже засмутився. Зайві свідки  - завжди головний біль. Насправді, в тому була і його провина: все-таки повня, та ще й північ - Грань особливо тонка в такі моменти. Як би там не було, потрібно було повернутися за дівчиськом і вирішити проблему - чи залякати, чи причарувати і переконати, що їй все привиділося.

Чого чоловік не сподівався, що вона сама вийде до нього. Вся тремтяча від страху, але рішуча. Така смішна: рожева піжама, копиця світлого  сплутаного волосся, в одній руці джгут, у другій - газовий балончик. Та вона не інакше як на допомогу йому поспішала. Це ж тільки додуматися! З газовим балончиком проти перевертня! Точно божевільна... Гліб навіть розгубився і трохи підвис, зустрівшись з дівчиною поглядом. І змарнував момент, коли вона бризнула йому в очі газом... Наївна, думала, що це його затримає.

Жаль, поліція прибула швидко і їм не вдалося поспілкуватися. Але нічого, вони ще матимуть таку можливість. І дуже скоро.