Блискавична для ельфа - Марита Полл

Що я мелю? Це ж Уран! Той, хто засовував своїх дітей, назад у чрево дружини. Він таке може зі мною зробити, що й у страшному сні не насниться.

— Те, що я повертав своїх дітей в утробу дружини, — це казки. Вигадки людей та богів. Зокрема, мого сина. – сумно промовив Уран, і я зрозуміла, що він читає мої думки.

- Але... - я розгубилася.

— Я справді, завдавав Геї болю. Але ніколи б не вчинив із нею так жорстоко. Я любив дружину, і це була моя помилка.

— Як кохання, може бути помилкою? – обурювалася я.

— Я проводив у ліжку дружини, щоночі, і коли з'являлися діти, дозволяв їй їх балувати і виховувати як їй заманеться. Якоїсь миті я зрозумів, що все вийшло з-під контролю. Почав спускатися на землю і шукати втіхи в обіймах смертних жінок. Гея дізналася про це, але мовчала та страждала. Я бачив її біль, але вже нічого не можна було змінити. Вона заборонила приходити до неї вночі. Розповіла про мої слабкості синам. Мені довелося вигнати їх, щоб не вносили смуту. Залишив лише наймолодшого. І поплатився.

- Кроноса?! - згадала, що саме він, був молодшим сином Урана і Геї.

- Так. Гея налаштувала його проти мене. Але я так любив його, що не одразу розгледів ненависть у його очах. Смішно, але сидячи в Тартарі, я дізнався, що Кроноса спіткала та сама доля, що й мене, з однією поправкою. Я був у в'язниці, а він мертвий. Одне пророцтво, але різний результат.

- Він їв своїх дітей! Зевс вчинив милосердно щодо нього. Просто вбив, а не мучив.

— О, мій онук був не лише милосердним, а й розумним. Він одружився не з тією котру любив, а з тією яку хотів. Але зараз не про це. Незабаром ти здійсниш пророцтво. Якщо я виберуся з пастки Ашера, ми зустрінемося і поговоримо. А зараз прокинься ТАНЯ! – раптом закричав на самісіньке вухо Уран і штовхнув у долоні в груди.

І я прокинулася. Насниться ж таке?! Жерсть, я розмовляла з одним з перших Титанів! Нехай і уві сні... Груди, точніше обидві, обдало вогнем. Я відсмикнула ліф нічної сорочки і обімліла. Груди світилися блакитними знаками. Обидві… груди…