Блискавична для ельфа - Марита Полл

Спочатку нічого не виходило. Як би я не намагалася прислухатися до себе, зазирнути углиб себе, нічого не бачила і не відчувала. Як це виявляється важко.

У тих небагатьох книжках у стилі фентезі, які я читала, герої не мали проблем, щоб відчути свій дар і скористатися ним. Чи я не ті книжки читала, чи я така невміха. Не знаю, скільки часу минуло, а я так і стояла із заплющеними очима і простягнутими руками над квіткою.

Потім раптом побачила перед внутрішнім зором різнобарвні нитки, вони тяглися по руках. Так само не розплющуючи очей, опустила голову, і побачила такі ж нитки на грудях.

— А яким кольором має бути магія землі? - запитала Ульвена, розглядаючи веселку на моєму тілі.

- Земля зазвичай зеленого кольору. Відтінок може бути різним.

Ага, отже ця ниточка, яскраво-зеленого кольору, і є земля. Ух ти. Невже вийшло? Але ж я бачу, не тільки зелений колір, а ще й блакитний, білий, темно-синій, рожевий і сірий. Блакитний найяскравіший.

- А інші кольори, що позначають?

- Які інші? - почула здивування в голосі дроу.

— Ну, білий, сірий, темно-синій, рожевий та блакитний. Блакитний найяскравіший і нитка найтовстіша.

— Білий – це цілительство, сірий – вітер, рожевий – зазвичай означає дар навіювання, темно-синій – артефакторний. А блакитний… блакитний не знаю. Але, швидше за все, це ваш основний дар…

— Володарка блискавок! Що мені потрібно робити із зеленою ниткою?

— Ви повинні її захопити та потягнути на себе, але не сильно, і спрямувати через руки у квітку. Не поспішайте. Ось так. Правильно. Легше.

Я дотримувався настанов дроу. Підхопила двома пальцями зелену нитку, потягнула її на себе і змусила, обплітаючи руки, сконцентруватися на кінчиках пальців, потім трохи відпустила та направила на квітку. Щось торкнулося долоні, і Ульвен сказав, щоб я не поспішала. Намагалася виправитися. Коли розплющила очі, побачила перед собою, квітучу червоним кольором, герань.

- Це я зробила? - здивувалася я. - Я її оживила?

— Так, лура Татіє, ви. У вас непогано вийшло. Я б навіть сказав чудово. Небагато практики, і ви зможете вільно користуватися даром землі.

— А іншими, я теж зможу користуватися?

— Якщо Араторн дозволить, то я зможу допомогти з даром навіювання та вітром. З цілительством, це краще до Гварета звернутися, а щодо артефакторики, то це до Араторна. Хоча і він у цьому не сильний. Але краще розвивати максимум землю. Це гарне прикриття, і з землею стикаються вода та вітер, як і з даром блискавок. Так ви зможете прикрити раптовий порив вітру або невеликий дощ.

— Спасибі, Ульвене.

— Ну що ви, лура Татія. Араторн мій друг, і я зроблю все для нього. А ви для нього дуже важливі.

- Ви так думаєте?

— Я знаю Араторна вже багато років, і повірте, що він ще ніколи не дивився на дівчину так, як дивиться на вас. До того ж, саме з вашою появою, він вирішив брати участь у відборі.

Ну треба ж. А мені сказав, що вже бере участь. А виявляється, він вирішив усе, коли я з'явилася. Цікаво.

Тут я згадала про зустріч опівночі. Мені знадобиться захист, але залучати Араторна чи його друзів, доки не хотіла. Потрібно з'ясувати з ким я зустрінусь і що від мене хочуть, тільки потім зможу розповісти все темному.

— Ульвене, а ви можете мені розповісти, як застосовується навіювання. Хоча б загалом.

— Принцип такий самий, але замість того, щоб пускати силу по руках, з неї треба сформувати петлю, і накинути на жертву. Коли петля буде надійно закріплена, надається голосова команда. Але це дуже складний процес, якому за годину такому не навчитися.

- Дякую.

Ще з пів години я мучила бідну герань, потім повернувся Араторн і глянувши на квітку, задоволено кивнув і випроводив дроу.

— Я побуду в твоїй спальні, поки маг перевірятиме твій дар. Про інші здібності не говори. Артефакт ілюзії приховуватиме все окрім магії землі. - і простяг мені браслет, який я відразу одягла.

Не встиг темний сховатися за дверима кімнати, як у двері постукали. Лейра відчинила двері, і до моїх покоїв увійшли двоє чоловіків. Одного я впізнала, це був секретар, у якого я записувалася на відбір, а другий був мені не відомий.

— Луро Татія, це придворний маг пан Зареф. Він перевірить ваш дар.

- Що мені потрібно робити? - запитала у мага.

- Поки нічого. Спочатку я перевірю вашу ауру, а потім буде видно. – відповів маг.

Він підійшов до мене, став навпроти і поклав руки мені на голову. Ульвен не торкався мене, тоді навіщо маг це робить?

- Стихія Землі. - щзвучив вердикт придворний маг. - Але не можу визначити рівень. Нам би зараз… Дівчино, а куди ви несете цей горщик? - звернувся маг до Лейли, що проходила повз.

Араторн все передбачив. Він спеціально сказав Лейлі, винести горщик з вмираючою квіткою, нібито викидати, саме в той момент, коли маг перевірить мою ауру.

— Квітка загинула, несу викидати. - навіть не моргнула Лейла.

— Не треба поки що викидати. Він нам якраз і потрібний.

Маг схопив горщик і вирвав із рук дівчини. Поставив на стіл і наказав його оживити. Пам'ятаючи повчання Ульвена, підхопила зелену нитку і направила її на квітку, але не сильно, а щоб квітка пустила пару листків.

— Не погано, хоч і другий рівень. Дякую, лура Татія.

Чоловіки покинули мої покої.