Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Нарешті моя панічна хвиля схлинула, і я завмерла, прислухаючись. Мене притискали однією рукою до широких грудей, іншою дбайливо погладжували спину, а губи поневолювача  торкалися мого волосся і шептали, мов мантру:

- Тихіше, дівчинко, тихіше. Це я.

Це він.

Він!

Я відчула таке полегшення, що не витримала і заплакала, уткнувшись чоловікові в плече.