Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Нарешті музика змовкла, і цей дивний танець завершився. Не встигли відзвучати останні акорди, як мій партнер (треба б дізнатися нарешті, як його звати) покинув мене і попрямував до тієї лисиці, навіть не глянув наостанок і не подякував за танець. Лише кинув: "Нікуди не йди".

Так несподівано боляче...

Чорт, Костоправ, не боляче зовсім! І не прикро нітрохи! А в грудях щемить через те, що душно тут. Зараз ось у парк вийдеш, і весь цей недуг мине. Усміхайся, Насте, це ж так легко. І груди вперед.

Я вже підійшла до дверей, як слово знову взяв Мстислав і події почали розгортатися зовсім дивно.