Блискавична для ельфа - Марита Полл

— Нііііііііі! - пролунав на весь зал крик Аранеля.

Йому вторив ще один крик. Жіночий.

Мене хтось смикнув за вільну руку, намагаючись відтягнути від ритуальної чаші. Перевівши погляд, я наткнулася на обличчя Десни, що спотворилося від злості.

— Це я, маю бути на твоєму місці. Араторн мій наречений! - заволала вона.

І в цей момент я відчула, як зап'ястя лівої руки, яка все ще була в чаші, обпалило вогнем. Навколо нас з Араторном, почала клубитися пітьма, а її прошивали розряди блискавок.

Десну, мов невидима сила, відштовхнула від мене. А може, так воно і є?!

— Цього не може бути! Я король! І тільки я можу прийняти силу блискавичної діви! - обурювався Аранель.

— Я залишив чітке пророцтво, — знову почула Урана. — "І прийде на землі Елателя – блискавична діва, і стане дружиною істинного короля, якого позбавили трону при народженні. І розділить чистоту і силу з чоловіком своїм темним, вона, коли взійде на небі три місяці, тримаючись за руку зі своїм чоловіком, що поверне собі трон і корону". Ось те пророцтво, яке я залишив у храмі Піднебесних, але Ашер, якого ти Аранель, вважав своїм ланцюговим рабом, змінив його.

— Це брехня! - кричав Аранель. — Я Король по праву народження!

— Не ти Аранель! А твій брат! - втрутилася Касандра. — Я була повитухою у королеви Версали, коли ви з Араторном з'явилися на світ. Ваш батько, був лютий, коли першим народилося темне немовля. Він наклав на вашу матір заклинання мовчання, а мене наказав убити, щоб правда не відкрилася. Але мага Життя не так просто вбити. І ось я тут, щоб відкрити правду!

— Це брехня! Брехня! - не заспокоювався Аранель.

— Мій король! Можете поцілувати свою дружину! - почула я поруч, а наступної миті, мене притягли до себе сильні руки, і губи обпалило поцілунком.

Я так розгубилася від того, що трапилося, що не одразу зрозуміла, що відбувається зараз. Але прийшовши до тями, я відштовхнула Араторна, розриваючи поцілунок.

Ще вранці він зрікся мене. Сказав, що не любить, а зараз усміхається, як ні в чому не бувало. Немов не він говорив ті образливі слова.

Але і від цих думок мене відволікли мерехтливі іскри, які з'явилися в залі, і стрімко зростати у розмірі. А коли сяйво розвіялося, то моїм очам відкрилися чоловіки і жінки, що з'явилися. Їх було п'ятеро. Троє чоловіків та дві жінки. Але від усіх присутніх вони відрізнялися ростом та одягом.

Навіть високий Араторн, був їм трохи вищий за пояс, я ж і зовсім, діставала маківкою лише до стегна. Хто вони?

Але питання відпало само собою, коли з тіні вийшов Уран і стрімко почав зростати. Ні, він не став такого ж зросту як я, коли перетворилася на Титана, він став ще вищчим, але решта прибулих, діставали йому до грудей.

Значить ці п'ятеро, місцеві боги?

— Мій повелитель! - Араторн раптом опустився на одне коліно і схилив голову.

— Піднімися, сину мій! - сказав один із Богів, одягнений у все чорне. — Я тут, щоб засвідчити твоє право на трон! І привітати з весіллям.

— Право на трон... Самі Боги з'явилися розплющити нам очі... Араторн король по праву народження... — шепотілися гості, але до нас долітали уривки їхніх фраз.

— Сестри і брати, чи підтверджуєте ви мої слова, і чи даруєте Араторну, істинному Королеві Елателя, своє благословення? – продовжив темний бог.

— Я, Естера - богиня мудрості, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. - зробила крок уперед, симпатична шатенка в темно зеленій сукні, простого крою, з тканини, що переливається. — Будь мудрим і справедливим!

— Я, Ашун - дволикий бог і покровитель дволиких, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. - вийшов уперед чоловік, у якого пів обличчя було людським, а пів вкрите звіриною шерстю. Та й очі були різні: один людський, а другий як у вовка. — Будь сміливим і відважним!

— Я, Талін - богиня родючості, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. - до них приєдналася сивоволоса жінка, в довгій білій сукні. — Нехай твої землі будуть родючі, а спадкоємці дружні між собою!

— Я, Хенус - повелитель потойбіччя, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. - крок до інших, зробив гарний чоловік, чимось нагадучий мені актора, який грав роль Аїда, в "Ксена - принцеса воїн". Навіть усмішка така сама. — Жодна зброя чи отрута не зможуть відправити тебе до мене, поки не прийде твоя година.

— Я, Нхар - бог пітьми і мороку, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. – почав покровитель Араторна. — Створений тобою посланець, відтепер не потребує ритуалу для заклику. Назви його ім'я, і ​​він з'явиться. І він більше не буде пити твою силу, а живитиметься темрявою з пітьми.

Усі п'ятеро відступили, але тут вийшов уперед Уран:

— Я, Уран - перший з богів, Титан, зі світу блискавичної діви. Я, Целус - прийшлий бог неба Тедоса, дарую своє благословення істинному Королеві Елателя. Віднині твоє королівство не страждатиме від посухи або від надмірних дощів. - а потім він перевів погляд на мене. — Танечко, не таї образи на свого чоловіка. Це я у всьому винен. Тільки прийнявши силу Титана, ти змогла зруйнувати пастку, в якій утримував мене Ашер. Пробач, старого пер...

— Діду! – перебила я його. Ні, а що? Я ж не можу, щоб він втратив авторитет, називаючи себе старим пердуном. Та й на вигляд йому зараз було років сорок, не більше.

А щодо прощення, то я подумаю про це на дозвіллі.

— Татіє! - звернулася до мене Естера, богиня мудрості. — Ми чекаємо на тебе в Есраммі, у повному складі Альбіона Богів Тедоса. Ти тепер одна із нас, і в тебе є певні обов'язки.

— Естеро, не насідай на дівчинку! – втрутився Уран. — У неї сьогодні весілля, а потім медовий місяць. Дайте молодятам насолодитися один одним.

— Медовий місяць? - здивувався дволикий бог Ашун.

— Я все поясню вам у Есраммі! - окинув їх поглядом Уран.

— А що таке Есрамм? - вирвалося в мене, і на мене подивилися всі присутні.

— Танечко! - засміявся Уран. — Скажи мені, де мешкали мої онуки?