Блискавична для ельфа - Марита Полл

Вони бояться мене? Але що зі мною? Чому я виросла? І як повернути свій колишній зріст? А якщо я назавжди такою залишусь? 

— «Не залишишся!» - почула я в голові, голос Урана. -«Прийми силу, Таня! Відкрийся! Інакше загинеш! 

— Я не знаю як! - тихо прошепотіла я, але мій голос прокотився гуркотом грому. 

— «Простягни руки до неба і поклич її». 

Більше вказівок від Титана не було, і мені нічого не залишалося як підняти руки і прошепотіти: 

— Іди до мене! 

У мене полетів розряд блискавки, але я не відчула того болю, що зазнала там, на Землі, коли мене збив Сергій на своєму авто. Зараз я відчула тепло, що розливається в грудях, і неймовірну силу. У мене було відчуття, що варто мені лише клацнути пальцями, і всіх присутніх там унизу, на моєму весіллі з королем, зітре в порошок моя сила, яка рвалася на волю. 

Це почуття мене й лякало. Я заплющила очі. Ні, ні, ні! Я не хочу бути такою, як Кронос чи Гера! Не хочу ставати вбивцею. Не хочу вирішувати чиюсь долю. 

Я відчула, що мене хтось лизнув у щоку. Розплющила очі і побачила перед собою мордочку Дженні. Виявилося, що я повернулася у свій звичайний вигляд, і зараз сиджу на попі, на підлозі, посеред зали. 

Захотілося провалитися крізь землю із сорому. Але моя киця, потерлася носом об моє обличчя, заспокійливо муркочучи. Я не втрималася і цмокнула її в ніс, але мене в цей момент хтось смикнув за руку і потягнув вгору, змушуючи підвестися. 

— Досить! Ти зриваєш наше весілля, Татіє! - Король тягнув мене до ритуальної чаші. — Ваше Преосвященство, починайте церемонію! – звернувся він до жерця. 

Жрець почав щось бубніти, я не сильно вникала в слова, потім Аранель в чомусь клявся. 

— Луро Татія? – звернувся до мене жрець. 

— Вона згодна, і клянеться у вірності та любові до мене. Продовжуйте, Ваше Преосвященство! – перебив жерця король. 

—Зупинись, Аранелю! - пролунав старечий голос у нас за спинами. 

Це була стара з ключкою, у чорному балахоні з натягнутим до самого підборіддя каптуром. 

— Ти ще хто така? – закричав Аранель. — Варто! Взяти її! -

—Не вийде, Аранелю! — стара спрямувала клюку на стражників, що кинулися до неї, і тих розкидало на всі боки. А стара відкинула каптур і продовжувала йти до нас. 

З кожним її кроком, з неї ніби стікала стареча шкіра та балахон. Коли вона зупинилася за п'ять кроків від нас, це була вже не стара, а молода жінка років тридцяти, у білому одязі, і дуже гарна. 

— Касандра?! - прошепотіла Королева, але в оглушливій тиші, ми почули її оклик. 

— Ти не можеш одружитися з блискавичною дівою, Аранелю! - продовжила вона, не відреагувавши на королеву. 

—Я Король Елателя! Це моє призначення! І пророцтво тому підтвердження! - вигукнув Аранель. 

— Так, ти король Елателя! Але не Істинний Король, по праву народження! - перебила його Касандра. — Я була при вашому з Араторном народженні. Я була повитухою у королеви і знаю правду про ваше народження. 

— Про що ви? - до нас підійшов Араторн. 

— Це самозванка, яка хоче завадити моєму весіллю та здійсненню пророцтва! - заволав Аранеля і кинув енергетичний фаєрбол в жінку, а потім повернувся до жерця, розвертаючи і мене. — Швидко продовжуй. Ритуал! Ритуал, дурень! 

Але Аранеля відкинуло в бік блискавкою, дивом не потягнувши мене за собою. 

—Араторне! Не стій стовпом! - почула я голос Урана, але не знайшла його поглядом. 

Я відчула як мою руку схопили і засунули в ритуальну чашу. Піднявши очі, на того, хто тримав мене за руку, я зустрілася поглядом з Араторном. — Нііііііііі! - пролунав на весь зал крик Аранеля.