Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

На столі з'явився згорнутий у трубку пергамент.

— Дякую, але я вже знаю, хто наклав на мене це прокляття. Але ім'я так і не вдалося запитати.

— Знаєте? — здивувався чоловік. — У вас вийшло відстежити за прокляттям?

— Ні, я зіткнулася з ним у холі головної учбової будівлі, — я розгорнула сувій. — Це наш новий викладач некромантії. Здається, запросили його із самого Хелдона.

— Не може бути! — надто різко видихнув Діт Варанд. — Ріхтан?

— Ага, Ріхтан, — повторила я, переглядаючи ім'я за ім'ям.

Погляд зачепився за щойно назване, повітря стало в горлі грудкою.

— Фон Логар? — я підняла погляд на ректора. — Ви запросили до нас викладати члена королівської родини?

— Це не я, — похитав головою чоловік. — Сам імператор.

— Але навіщо? — Здається, моє життя різко почало набирати обертів і йти в бік позначки "божевілля". — Це якийсь хитрий план?

— Лорейн, мене його імператорська величність не доповідає, — зітхнув чаклун і чомусь відвів погляд. — Але лорд фон Логар не міг накласти на вас прокляття. Та й навіщо?

— Це я з'ясую, — згорнувши сувій у трубку, повернула ректорові. — Дякую вам велике за допомогу, архімайстере. Побажайте мені успіху, вона мені знадобиться.

— Успіхів, Лорейн, — кивнув чоловік.

А я вийшла з кабінету ректора сповнена рішучості. Начхати, що я не знаю, куди йти і що робити. Не було лиха, з якого я б не знайшла виходу. Мама завжди говорила, що вирішальний фактор всього – настрій.

І я не дозволю нікому із цих чоловіків мені його зіпсувати.

У такому стані я протримала себе зусиллям волі до вечора. Після чого вислизнула з гуртожитку та поспішила у бік Омута Відьом. Раз фон Логар сам запропонував мені цю зустріч, значить, клубок почнемо розплутувати з його прокляття.