Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта
- Кіт, - я навіть затримала подих, боячись злякати несміливе припущення, - а що таке Серце драконів? Арденс тут згадував сьогодні...
- Ще одна легенда. Так дракони називають родовий артефакт Драка Всемогутнього. Але повір, усі тунелі тут уже перерили до останнього закутка, тож якби він існував, його давно знайшли б і привласнили... Тільки це мав би бути просто гігантський валун...
- Або навіть ціла скеля... Я навіть сказала б - гора... - я пригадала, як Арденс казав, що ми йдемо всередині силових судин.
- Гора? Стривай, ти хочеш сказати... - Кіт повернувся до стіни і притулив руку до кам'яної поверхні. Мовчав довго. Потім його очі різко розширились. Не треба було слів, щоб зрозуміти: справді, вся це гора, в якій висічена Дракова фортеця, і є величезний артефакт. Тільки зараз мертвий. Або сплячий. Або просто порожній.
А також не треба було бути генієм військового мистецтва, щоб зрозуміти: Арата не випадково обрала таке незручне місце для прориву, і справа не лише в несподіванці. Їй потрібне Серце драконів - чи то щоб знищити, чи то щоб якось привласнити, чи використати іншим способом...
