Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

Де і як шукати цього проклятого незнайомця, я не мала жодного уявлення. Більше того, навіть не уявляла, з чого почати. Нехай прокляття поки що і не сильно заважало, але це тільки поки що. Незабаром почнуться практичні заняття з бестіології, на які я отримала дозвіл ректора.

Лист батькові відправила того ж вечора. Поцікавилася, чи не знає він, хто був присутній на тому балі з невідомих нам сімей. Проблеми розписувати не стала і постаралася не дуже виявляти зацікавленість. Вiв мене в цьому питанні підстрахувала. Я написала, що одна моя подруга цікавиться темноволосим чаклуном, з яким їй не вдалося потанцювати.

Але відповідь, яка прийшла, через два дні мене не порадувала. Батько нічого не знав про список запрошених. І навряд чи міг дістати його.

— Я не можу написати Хамарту! — зло прошипіла я, ходячи по кімнаті.

Вів'єн сиділа на ліжку і щось записувала у великий зелений блокнот. Вона кілька днів намагалася знайти вихід із ситуації, але нічого не виходило.

— Іди тоді до ректора, — видихнула вона, закривши свої записи. — Якщо хтось і зможе допомогти, то тільки архімайстер Варанд.

— Чим? Він не лікар, а бойовий маг, — я стиснула руки в кулаки, почуваючи себе цілком безпорадною.

— Він не сварився з імператором. Можливо зможе дістати тобі список.

Я закусила губу:

— Я й так йому багато чим зобов'язана, Вів. Просити ще більше я просто не можу.

— Тоді пиши де Лавінду, — обурилася вона, підштовхнувши до мене письмове приладдя. — Повідом, що прокляття, яким він хотів вибити тебе з рівноваги, чудово працює. Нумо!

— Вмовила, — я зробила крок до виходу. — Ректор, то ректор. Нижчі матерії, у мене наприкінці тижня практичні заняття!

Цього разу я не стала вриватися, хоч і дуже хотілося. Дочекалася, поки його помічниця дозволить увійти.

— Зачастили ви до мене, молодший майстер Лорейн, — з нотками сміху в голосі простяг чоловік, помітивши мене на порозі. — Не боїтеся чуток?

— Швидше переживаю, що майстер Бон мене прокляне, — пожартувала я і тільки потім прикусила язика. Здається, я зараз підставила майстра артефакторики.

— Хм, навіть так? — скинув темно-руду брову чоловік. — Підозрював я, звичайно, ну та опустимо це. Сідайте, Лорейн. Я так розумію, що ви прийшли цікавитися моїми дослідженнями.

— Скоріше, пролити на них світло. Я дізналася, як сталося... те, що сталося.

— Справді? І як же?

— Мене прокляли, — прямо повiдомила про свою поразку. — Прокляття наклали під час балу імператора. Я знаю того, хто це зробив. Але не знаю імені.

— Прокляття, значить, — почухав підборіддя архімайстер. — Тоді це пояснює, чому крилатка досі без підживлення некроманта жива. А довкола неї немає жодних аур. І чого ви хочете від мене, Лорейн?

— Ви зможете дізнатися про імена тих, хто був присутній на балу? Це допомогло б. І мені. I академії.

— Академії? — усміхнувся він. — Продовжуйте.

— Якщо я не зможу вести заняття, це вдарить по академії. А повертати усі гурти майстру Юнарі буде неправильним рішенням.

Ректор тільки докірливо похитав головою.

— Добре, я спробую дізнатися. Це все чи є ще якісь підозри?

— Я...

Осіклася і опустила погляд. Говорити про те, що я підозрюю у цьому де Лавінда, не стала. Архімайстер ніколи не славився слабкістю характеру, але так я вкажу на те, що доведеться йти проти дії наступника правителя. Нехай краще він не знає про це, а отже, і менше ризикує.

Навіть якщо доведеться прийняти зілля істини, не зможе визнати дії проти корони.

— Так, я хотіла обговорити підготовку студента Зіанара, — за мить вимовила у відповідь. — Я розумію, що це може зашкодити заняттям, але спробую звести шкоду до мінімуму.

— Про що зараз ідеться? — насупився архімайстер.

— Нам треба буде за кілька тижнів покинути академію на якийсь час. Піти в дикі землі. І знайти вiверну.

— Тобто ви серйозно зараз кажете про те, що хочете вирушити в найнебезпечнішу подорож, без підготовки. Та ще й привезти з неї вiверну?

— Так, — я кивнула і стиснула кулаки. — Я це зможу, ви ж знаєте, архімайстере.

— А Зіанар це зможе? — поставив найскладніше запитання чоловік. — У нас лишилася лише один крилатка. Йому доведеться тренуватися на більш слабкій істоті, ніж та, з якою доведеться зіткнутися спочатку в диких землях, а потім і на змаганнях. І це при тому, що на вас, молодший майстер Лорейн, лежить прокляття, яке ви зняти так просто не в змозі.

— Він зможе.

У поглядi чаклуна можна було прочитати лише сумнів. Великий сумнів, який не обіцяв мені нічого доброго.

— Ви самі сказали, що ми повинні цього року якщо не перемогти, то увійти до десятки, — твердо промовила я, дивлячись чоловікові у вічі. — І я можу це зробити. Зіанар зможе. Нам потрібна лише підтримка академії.

Ректор став похмурішим за хмару, покрутив у пальцях срібне перо.