Не можна вбити - Велена Солнцева

Настя

Захар мав рацію, варто було дорватися до їжі, як я не могла зупинитися поки не спорожніли всі тарілки, при цьому зовсім не відчуваючи насичення, мені було мало.

-Я мав рацію?

Весь цей час він сидів навпроти і уважно стежив як я  їм, сам не доторкнувшись до їжі Кивнула головою, доїдаючи останній шматочок напрочуд смачного тушкованого м'яса.

-Вибач, нічого тобі не залишила.

Він посміхнувся.

-Я б ні за що не зважився їсти приготовлену фамільярами відьми їжу.

Підняла брови.

-Тобто якщо зі мною щось трапиться то нічого страшного?

-З тобою нічого не трапиться, ти їхня господиня, вони тобі отруту підкидати не будуть, на відміну від моєї чашки. - і він уважно глянув у куток кухні, де притихли мої щури.

Тільки зараз я звернула увагу, що перед Захаром стоїть повна чашка з міцно завареним трав'яним чаєм, до якої він так і не доторкнувся.

-Якщо ти поїла, можемо нерешті поговорити.

Відразу ж забула про голод,  у нас є й важливіші справи, ніж набивання шлунка.

-Я скажу чесно, одне з тіл у поганому стані і до життя його повернути буде складно, але загвоздка навіть не в цьому, а в парочці умов яких доведеться дотримуватися.

Нетерпляче покрутилася на стільці, і удостоїлася темного погляду.

-Які умови?

-Для того щоб оживити мертве потрібна жива вода та некромант, з некромантом тобі пощастило. - Він розвів руки в запрошенні. - Я володію темним даром, це одна з моїх особливостей, а от із живою водою можуть виникнути проблеми, точніше з її здобиччю.

Для мене все що він говорив звучало неправдоподібно, тому навряд чи я зараз зможу перейнятися складністю видобутку будь-чого.

-Які складнощі?

-Жива вода знаходиться в озері мертвих, охороняють її русалки та ще парочка виверн. Теоретично з вивернами я і сам впоратись зможу, а от русалок тобі доведеться взяти на себе. На все про все, включаючи підготовку у нас не більше тижня, більше стазис не протримається і тіла почнуть розкладатися, після цього життя повернути неможливо.

Задумливо кивала головою, з усього почутого вловила головне для мене.

-І як я маю впоратися з русалками?

Захар посміхнувся.

-А ось з цим, люба, тобі допоможе твій довідник відьми. Там має бути рецепт присипляючого зілля, ненадовго, хвилин на п'ять воно їх вирубає, саме тоді тобі потрібно буде пірнути в озеро і витягнути з дна скриню з живою водою.

Якось усе підозріло гладко у нього виходило, і там просто, і там легко, але щось безперечно у всьому цьому не так. Загострена інтуїція підказувала що цей як виявилось рогатий, мені не все розповідає.

-А який тобі зиск із усього цього? І якщо все так просто, значить у твоєму світі мало хто вмирає.

Він знизав плечима, надто вже невимушено.

-Вирішив хоча б раз у житті безкорисливо допомогти. - Ось не повірила йому ні на хвилину, а він продовжив. - У нас смерть робить свою справу так само як і тут, але завжди є винятки. Жертв темних ритуалів можна повернути до життя, якщо їхні тіла у хорошому стані, і вони самі захочуть повернутись. У моєму світі жертовна магія вважається брудною,  її мало хто наважується використовувати, там немає потреби приносити жертви. До того ж є ще одна важлива умова.

Насторожено перепитала:

-Ще одна?

-Так, але вона скоріше стосується тих, кого потрібно повернути до життя.

Перебила його, не давши домовити.

-Принесених у жертву.

Захар задумливо потер підборіддя.

-Не має значення, коротше кажучи зараз почивших, ми оживимо їх у фактично іншому світі, і вони повинні будуть залишатися там, у цьому світі не так багато магії щоб підтримувати в них життя, навіть за допомогою живої води тут те що мертво ожити не зможе. Там же магія вирує, її джерела вистачає на подібні дива, жива вода там справді повертає до життя,  а не просто змочує горло.

А над цим уже варто було замислитись. Якщо в мамі я анітрохи не сумнівалася, то Катя напевно коли все дізнається влаштує мені справжній скандал. А якщо я не ризикну і не вирішу зараз за нас трьох, тоді не дізнаюся що вони про мене і про мої рішення думають.

-А я?

-Що ти?

-Я зможу повернутися?

Питання мабуть я поставила непросте, і пошук відповіді зайняв деякий час.

-Зможеш. - Не встигла я полегшено видихнути, як Захар додав. - Але не раніше ніж через п'ять із половиною років. Перейшовши в інший світ через все ще діючий стаціонарний портал, у цьому світі  ми його закриємо. Щоб відкрити подібний в іншому світі, потрібно буде дотримуватися тих самих умов, тобто жертвопринесення. Якщо хочеш цього уникнути, доведеться скористатися мобільним порталом-амулетом, але не раніше ніж через п'ять із половиною років, щоб у світах не було енергетичного обурення. Ти ж не хочеш стати причиною якогось природного катаклізму, від якого загине багато людей.

У мене розболілася голова від кількості інформації.

-Ти хочеш сказати, що я маю більше п'яти років провести в зовсім чужому для мене не те що місті, а в чужому світі?

-Подивися на це інакше, ти повинна провести всього трохи більше п'яти років, в той час як ті кого ти збираєшся врятувати проведуть там усе життя. Так що подумай про все добре. А зараз іди спати, нам рано вставати. Якщо все ж таки зважишся, тоді чим раніше почнемо, тим раніше закінчимо.

Захар провів мене в гостьову кімнату.

-А ти не спатимеш?

Він посміхнувся.

-У будинку відьми? Ризикую не прокинутися.

-Ти не поїдеш?

Мені було страшно залишатися в будинку, особливо з огляду на сусідство.

-Ні, я буду поряд. - Він легко поцілував у губи, не натякаючи на продовження. - Якщо хочеш, я можу змінити частину твоїх спогадів, ти думатимеш що твої мати і подруга просто міцно сплять.

Пропозиція була привабливою, але нечесною.

-Ні, нехай все залишається як є.

Ліжко вабило і притягувало мене як магніт, я була все ще голодна, але спати хотілося більше.