Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

   Для мене було важливо дізнатись першопричину мого провалу.  Король якось так фиркнув зверхньо і навіть сів рівніше.

– Дружка твого визволити не проблема та і дівчину приберемо. Це всі ваші побажання вігесса Адалін? – звернувся до мене король, ігноруючи моє запитання.

– Ще відповідь на питання залишилось дати, – ну а що, мені нема що втрачати. А цікавість, суто професійна можна сказати, просто таки розпирає. 

– А ти сама як думаєш? – таким собі лагідним, немов з дитям розмовляє, тоном запитав король.

– Моя вина, що я не забезпечила собі достойне алібі. Все відбулося надто швидко і я не знаю достовірно, що там Джерольд намутив на скору руку. 

– Управитель Джерольд далеко не сама надійна людина і мені не зрозуміло, як можна було йому взагалі довіритись? – щиро так здивувався король.

– Це довга історія, – зітхнула я.

– Як ти тепер розумієш,  ми з допомогою тайної служби перевіряли абсолютно всіх дівчат. Ти взагалі не звичним способом потрапила на відбір. Вилізла, можна так сказати, не звідки. Після стількох років переховувань. Тому, помістя де ти ніби весь час переховувалась перевіряли трохи не звичним і не зовсім законним способом.иВ домі розкидали слухачів. А сестра Джерольда одразу після перевірки вирішила докласти своєму братові, що буцімто все пройшло добре і ніхто нічого не запідозрив. Ми встановили місцеву сліжку за управителем і почали шукати на тебе інформацію по нашим особливим таємним каналам. Ми нічого не знайшли, Адалін, – потішив моє самолюбство Оттар. Все ж таки як хаврор я професіонал. Якби ще не цей дурний щур Джерольд, разом зі своєю дочкою. Але король спустив мене з небес на землю. 

– Не тішся так. Ти сама себе видала,  Адалін. Ти просто не могла бути такою після стількох років відлюдництва. А ще, ти  на засіданні в Горлумі заявляла, що просто мрієш взяти участь у відборі, бо безтями закохана в мене. Я разбираюсь в жінках, Адалін. І по тобі зовсім не було помітно тої зацікавленості, про яку ти щебетала в Горлумі. Погано відіграла, хаврор. А ще й влаштувала справжнісіньку бійню з воїнами. 

– Ну я себе саму ніколи не грала. Там образи завжди були, – промямлила я собі під ніс. І про Горлум гад все знає. 

– В тебе був реальний шанс вийти сухою з води. Ми не одразу запідозрили, що ти хаврор. І на камені істини ми б могли про це і не спитати.

        Мало віриться, але все ж образливо, що прогавила шанс на спасіння.

 – Рейнар, я думаю на цю ніч з Адалін вистачить. Ми продовжимо з нею завтра. Ми визвемо тебе Адалін. А зараз можеш бути вільна. І доречі, дівчину з твоєї кімнати вже забрали. Вона буде  під наглядом, до поки не закінчиться відбір і ми все не вияснемо.

        Рейнар теж махнув мені в знак згоди з дядьком і вони нарешті відпустили мене. Оце так нічка видалася. В голові повний кавардак від тої кількості інформації, що я тільки що почула і поки що в мене головне завдання розпихати її пополицям і все як слід продумати.

      Але спочатку спати. Треба мати ясний розум не затуманений втомою. А далі буде видно. Моно завжди говорить, що треба з проблемою переспати і потім обов'язково прийде якесь рішення. Або ти просто заспокоїшся і приймеш все як є. 

       Ранком мене спробували розбудити наші з Лілі помічниці. Та я була без сил, тому сонно відправила їх куди подалі. Сказала, що погано себе почуваю і буду готова лише ближче до обіду. Жіночі дні ніхто не відміняв, тому моє пояснення вигляділо досить реалістично, хоч замість жіночих днів в мене була хаврорська нічка. 

         Але ж вони надокучливі особи. Їм прямо конче потрібно було знати, де ж моя сусідка? А я звідки знаю де тепер вона? Білий замок величезний та і підвалів вистачає. Але я думаю, її просто вивезуть у столицю, в якесь із безлічі королівських помість і там приставлять нагляд. Та дівчаткам я гаркнула, що не маю гадки де та ділася. Хай питають когось другого.

       Виспатись в кінцевому рахунку так і не вийшло. І знову кошмар. Знову вони… всі перед очима. Ну що цого разу? Нервове перенапруження? Що провокує ці кошмари? Інколи і по два місяці нічого не сниця, а буває мучать майже кожного дня. Дитяча травма і все таке.

      Я пам'ятаю ту весну як вчорашній день. Батьків вже три місяці не було вдома і я звісно давно не сердилась на них, а навпаки, дуже чекала їх додому. У перший день травня мені мало виповнитись десять років. Я знала, що вони обов'язково приїдуть. Не пропустять мого дня народження. Увесь цей час я з Даном була під опікою старших братів та нашої тітки Тесс  – трохи дивакуватої старої діви, старшої сестри моєї мами. Їй чомусь погано давалася родова магія, тому в свої п'ятдесят шість років вона мені тоді здавалася справжньою бабцею. Зате вона навчалася в академії і вправно могла будувати портали. 

      В день мого дня народження, я здавалася собі такою дорослою. В новій білосніжній легкій сукні, що була скроєна по фасону модної на той час жіночої сукні. Це було моє бажання і подарунок тітки Тесс.

      Я думала, що тепер я досить доросла, щоб мама взяла мене з собою до королівського двору. Я ж буду там їй в усьому допомагати і вона зможе порадитися зі мною. Щастя просто переповнювало мене в очікуванні приїзду мами й тата. 

        Я була в своїй кімнаті, коли зі стуком слуга повідомив, щоб я спускалася вниз, бо мене чекають. “Вони приїхали, не забули, тепер все налагодиться. Я зараз їх обійму, попрошу пробачення за свою поведінку і ми будемо святкувати. Яка ж я щаслива!” – такі думки переповнювали мою голову, поки я поправляла зачіску і бігла по коридору до сходів вниз.