Не можна вбити - Велена Солнцева

Нарешті зважилася розплющити очі. Коли все заволокло димом, що жахливо пахнув сіркою, я вирішила щи це щось вибухнуло, або піді мною провалилася підлога, тому що відчула як кудись провалююся. Враження було помилковим, тому що я все ще стояла на ногах, і навіть не похитнулася. Тільки очі про всяк випадок прикрила, тріски та уламки ніхто не скасовував, а очей позбутися я не хотіла.

-Договір.

Від цього голосу все всередині перевернулося і на місце не стало, так і лишилося десь у районі п'ят. Він ніби звучав з-під землі, що було неможливо.

-Чого стоїш ? Я говорю, договір давай.

Ось тоді я і вирішила розплющити очі. Треба відзначити, що цей крок був досить необачним, тому що картина що постала переді мною шокувала. На великому гладкому камені, граючи великою кісткою сидів натуральний чорт - з рогами, копитами та акуратним таким п'ятаком.

-Ну чого стала? Я взагалі дуже зайнятий, і ось робити мені нема чого, як чекати молоду навіть ще до ладу відьму. Вже другий день чекаю.  -звинувачувально протягнув він.

-Ви хто?

Просто до моєї свідомості ще не дійшла проста істина, що таке взагалі може бути.

-Хрін у пальто. А ти як думаєш?

Він розтягнув подібно до усмішки те що мало бути губами, блиснувши заточеними зубами, вгризався в кістку.

-Схоже що ви чорт.

-Та що ти говориш? А я все життя думав що я біс, до чорта мене ще ніхто не підвищував.

-Так ви біс?

Як легко у мене пройшов перший шок, і з якоїсь причини все що відбувалося , ставало цілком логічним завершенням всього, що зі мною останнім часом сталося. Спочатку мене обзивають відьмою, потім я знаходжу в будинку бабусі суцільну чортівню, і апогеєм всього цього стало моє потрапляння прямісенько до пекла.

Біс піднявся зі свого місця, і постукуючи копитами підійшов до мене. Низько, по-жартівливому вклонився.

-Дозвольте представитися - старший біс його, був присланий сюди щоб зустріти невинну юну відьму. Йдіть за мною.

Як заворожена потяглася за бісом, уважно розглядаючи довгий, гнучкий, чимось схожий на щурячій хвіст.

-Настільки пильна увага до моєї тилової частини, змушує задуматися про вашу невинність.

Почервоніла і відвернулася від відростка що притягував очі. Ішли ми кам'яною пустелею, з усіх боків нас оточували чорні валуни і абсолютно ні до чого не придатна земля, просто кам'яна пустка.

-Я інакше собі пекло уявляла.

Біс захрюкав.

-Так це тільки пограниччя, надто ти невинна для пекла, ну господар це виправить.

Різко загальмувала, усвідомивши на що натякає ця образина.

-Я нікуди з вами не піду.

Біс знову хрюкнув.

-У тебе вибору немає, дитинко.

Сильніше стиснула книгу, яка все ще була у мене в руках.

-Знайду.

Хвостатий зареготав, потім почав кружляти навколо мене, виконуючи якийсь дивний танець.

-Або сама підеш, або ми силоміць потягнемо. Хоча навіть краще силою, господар таку справу любить.

Із-за каміння стали з'являтися невеликі, мені по коліна, точні копії біса. Повільно відступала назад, мені все це просто здається, треба в цьому себе переконати і все буде гаразд. Відступала доки не вперлася у щось тверде.

-Далеко зібралася?

Ледве стрималася щоб не закричати від полегшення. Позаду мене стояв Захар власною персоною, стискаючи в руках чомусь биту.

-Як ти тут опинився?

Він криво посміхнувся.

- Потім подякуєш.

Нас з усіх боків оточували маленькі рогаті істоти. Їхній ватажок завмер на відстані і з підозрою дивився на мого недавнього знайомого.

-Що ви тут робите? - голос біса був уже не такий впевнений, як кілька хвилин тому.

Рогатий зробив крок назад.

-Прийшов забрати свою відьму, яку проти правил викрали прямо з-під носа.

-Господар буде незадоволений. Відьма його, був договір.

-Нехай підітреться цим договором. Що він хотів зробити? Домовився зі старою про переселення душ?

-Він не погодився, стара відьма мертва, потрібна молода.

Захар притис мене міцніше.

-Хай шукає іншу.

-Договір на цю, господар буде гніватися.

-Я вже сказав, повторювати не буду – нехай ідеї на куди подалі, можеш так йому і передати.

Біс засмикав п'ятаком, хвіст в обуренні бив об землю.

-Схопити їх. Буде господареві в подарунок мисливець.

Вся дрібна лавина кинулась у наш бік. Не звертаючи жодної уваги на дрібноту, Захар закинув мене на найвищий камінь, а сам побіг до головного біса. Ніколи не бачила щоб битою орудували з такою швидкістю та спритністю. Заспокоївся хлопець тільки коли на голові у біса не залишилося рогів, а зуби рівним рядочком розташовувалися на сусідньому валуні. Що примітно, щойно вони вступили в бійку усі маленькі бесята просто зникли, труси дрібні.

Низько схилившись над перемоденим ворогом, Захар голосно заговорив:

-Передай господареві не потикатися до моєї відьми. Сунеться – здохне, гарантую. Договір вона не підписувала і не буде.

Випльовуючи кров, біс прошамкав.

-Вона не зможе без господаря.

-Я про це подбаю.

-Ти не зможеш.

-Та невже?

На це біс нічого не відповів, ще раз сплюнув і поповз у невідомому напрямку, тихо підвиваючи та притискаючи до себе відбиті роги.

Захар повільно підходив до мене, я ж намагалася розглянути чи є на ньому пошкодження. Здається вийшов він із цієї бійки тільки з парочкою синців від копит рогатого, якими отримав по обличчю на самому початку.

-Давай я тебе зніму.

Він обережно стягнув мене з валуну.

-Що це було?

Хлопець стомлено скуйовдив волосся.

-Біс звичайний.

Кивнула головою, справді, що за дурні питання я задаю, біс так біс.

-Послухай Настя, зараз ми повернемося до будинку твоєї бабусі і нам треба буде серйозно поговорити. - Захар говорив заглядаючи мені у вічі і відстежуючи будь-яку реакцію. - Можливо навіть укласти договір, але все це обговоримо пізніше. Добре?