Хроніка королівського відбору - Агата Задорожна
– Давай ще трохи посидимо, – благально вимовила Йовіла. – Будь ласка. Я ще не готова повертатися.
Вітан подивився на неї невпевнено.
– Ти вся дрижиш, – сказав він, притискаючи її до свого теплого боку. На ньому цього разу була тільки сорочка, тож він не міг віддати їй свій камзол. А біля озера і справді ставало прохолодно – це було, певно, найхолодніше літо на пам’яті Йовіли.
Вітан ще раз кинув на неї погляд і розкрив рота, але нічого не сказав. Потім подивився ще раз, наче сумніваючись.
– Та кажи вже.
– Ми могли би… Я розумію, що ти не хочеш повертатися до гуртожитку. Я міг би відвести тебе до себе, у інститут. Я посплю на дивані, тож не подумай-
Йовіла засміялася.
– Я ж не невинна дівиця на видання, Вітане, тож кинь це. Ти справді привів би мене до себе?
Замість відповіді артефактор встав і подав Йовілі руку.
