Не повертай мене - Джулія Рейвен

Його доглянуті пальці торкнулися моєї щоки, змусивши мене гидливо скривитися. Страх блискавично помінявся місцями з огидою. Клунок наростаючої нудоти застряг у горлі. Струсивши руку чоловіка, я впевнено попрямувала до автоматичних дверей медичного центру. Троє охоронців машинально оточили мене імпровізованим кільцем і рушили зі мною.

Наша компанія синхронно увійшла до просторого світлого холу. Обійшовши скляний ресепшен і розпливаючись в ідеальній посмішці, до нас назустріч вибігла мила синьоока блондинка. 

— Панове Яворські, хочу привітати вас у нашому репродуктивному центрі. Ми дуже вдячні, що…

— Замовкни, — гнівно гаркнув за моєю спиною Артем.

Блондинка сторопіла від такого наказу, міняючись в обличчі, і розгублено озирнулась у пошуках підтримки. Мені шкода, люба, але я не ризикну зараз лізти у зашморг і сперечатися з чоловіком.

Артем міцно вчепився за моє зап'ястя. Тяжко дихаючи і скрегочучи зубами, він з ненавистю втупився у дівчину. Я бачила, що він розлючений. Але його розлютила не адміністратор. Ні. Швидше за все його нервова витримка добігла кінця, і він знайшов «цапа-відбувайло». І так стільки часу грав спокійного чоловіка.

— Я не для того плачу такі гроші, щоб слухати твоє мекання. Веди до лікаря.

— Ах, так, вибачте, — затинаючись від відвертого хамства, дівчина жестом показала напрямок. Мить пом'явшись під важким поглядом Артема, вона несміливо пішла вперед.

— Прошу, вам сюди, — тремтячим голосом промовила білявка, коли ми зупинилися біля кабінету сто шістнадцять. 

Ткнувши двері, вона квапливо промовила:

— Ольго Володимирівно, до вас пан Яворський із дружиною, — її голос здригнувся, чекаючи реакції Артема, але її не було, і вона ледь чутно додала:

— Для діагностування вагітності.