т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.

Довбань (змішано). Ще обижається. Хм! Принц який!

Корчунов (мовчки повертається і йде до робітників, серед яких починається тривожне шепотіння. Жадно пильнують за Корчуновим. Він зупиняється перед правими слабшими й говорить): Ну, я вас буду наймать.

З лівої групи: А ми, пане?

Корчунов (не відповідає їм). Слухайте добре. Я люблю порядок. Чуєте? Порядок і чесність. У мене все по-порядку. Робота по дзвонку.

Д. Самійло. То найліпше, паночку, то й для вас і для нас...

Корчунов. Харч добрий: два рази гаряче, на полудень риба, кисле молоко. Ніяких безпорядків, бунтів, забастовок. Первого, которого замітю, в тюрму. Чуєте?

З правої групи. Чуємо... А як же...

Д. Самійло. А най бог боронить від тих забастовок. Най бог боронить.

Корчунов. Плата така: повноробочим сорок рублів, третякам двадцять п’ять рублів, дівчатам двадцять рублів до Покрови. Согласні?

З правої групи. Мало, пане. Їй-богу, мало! Набавить треба.

Корчунов. Ні, набавки не буде. Так согласні, чи ні?

Чути шепотіння, заклопотання, буботіння, переговори між собою. Ліва група присовується ближче; тут теж радяться гаряче і тривожно. Одна група кидає на другу неспокійні погляди.

Корчунов. Ну, так як? Мені ніколи.

З правої групи: Єй-єй, пане, мало. Ну, де ж таки...

- Нам давали по сорок п’ять рублів.

Душа. Ми согласні!

Всі озираються на неї. Чиркун шарпає її за кохту, вона щось гаряче шепоче йому.

Голоси до неї:

- Хто согласний? Хто то ми?

- Чого вириваєшся?

- Та то босячка!

Хрін (до неї). А ти чого вискакуєш? Що ціну збиваєш?

Душа. А тобі яке діло? Я наймаюсь. Подумаєш який! Шо, ти мені можеш запретить? Не ставай, як тобі мало.

Хрін. Та ти ціну збиваєш.

Голоси:

- Та ці босяки раз-у-раз так!

- Гнать їх к чортовій матері з пункту.

Душа. Ану спробуй! Ану!

Корчунов. Хто ще согласний. Ну?

Хрін. Не соглашайтесь, хлопці! Хай босявка одна йде до нього. А ми за таку ціну танцювать наймемось.

В лівій групі (шепотіння побільшується, насуваються ближче. З неї вискакують викрики):

- А що? Їх наймуть, а ми як?

- Не хочу ждать!

- Ставаймо!

Корчунов (скоса поглядає до лівої групи, видно прислухається туди). Ну? Не согласні?

З лівої групи (двоє парубків і одна дівчина). Ось ми согласні, пане.

Корчунов (озирається). Ви? Добре. Ставай сюди.

В правій групі (стурбовано переговорюються). Чути:

- Ставаймо!.. Не треба!..

Хрін. Гей, хлопці! Ану, гляньте, як нас хитро обдурено. Знаєте, нащо нас поділено надвоє? Щоб ми побилися, а пани поживилися... Бийтесь, дурні! Тьху! (Плює й одходить.)

Довбань. А ти плюйсь та помалу!

Хрін. А ти базікай та помалу, панський хвіст ти! Бо одріжемо.

Крики:

- Не ставаймо!.. Дурять!..

- Хто дурить? Сам ти дурний.

- Ставаймо!.. Не треба!..

- Хай усіх наймає!.. Усіх...

- Набавки всім!.. Набавки!..

Корчунов. Ну, хто согласний за цю ціну, ставай уліво, а хто ні - управо. Живо.

В групах шамотня.

Душа, рішуче і злобно поглядаючи на всіх, іде вліво. За нею суне ще двоє. Д. Самійло тягне за руку Ганю. Ганя озирається на всіх.

Хрін. (Збоку). Ідіть дурні, ідіть! Та швидше... А він вас потім сортірувать буде. Ми вже знаєм таких. Йому аби ціну збить, а всіх вас чорта з два найме. (Робить цигарку.)

Уліво переходять все більше й більше. Переходять, немов соромлячись, не то хапаючись, не то нерішуче.

До Хріна одходять двоє старших дядьків і невеличка дівчинка.

Дядько (голосно). Хай наймаються, ми підождемо.

Хрін. Таких наймачів багато ще буде.

Дядько. Атож... (Закурює у Хріна.)

Корчунов. Значить, ці всі согласні?

Голоси (хмуро). Согласні.

Майже всі мовчать.

Корчунов (до д. Самійла). А де ж, діду, твоя друга дочка?

Д. Самійло (змішавшись). А там, паночку, там. Онтам лежить. Хвора трохи... Хворенька лежить... Та вона видужа, бог поможе, видужа, паночку. Ая.

Корчунов. Умгу! Ну, за таку ціну я тебе взять не можу. Яка з вас робота коло хворої? Та й її годувать треба. Не можу. Виходь з гурту. Або ставай за двадцять, а дочка за вісімнадцять.

Д. Самійло. Паночку! Ой, боже ж мій! Та якже його ставать за таку ціну... Змилуйтесь, панунцю!

Корчунов. Не хочеш за таку ціну? Ну, твоє діло.

Д. Самійло. Паночку!..

Корчунов. Ну, хлопці, за мною. Ще трохи наймемо й сьогодні в дорогу.

Семен (виходить з гурту). Я тоже не наймаюсь.

Серафима живо повертається до нього.

Корчунов (байдуже, холодно). Як хочеш?

Серафима. А чого ти не хочеш?

Корчунов (з погрозою). Серафимо!

Серафима. Мала плата? Га?

Семен. Не, так..

Корчунов. Серафимо!!

Серафима. Можна набавить. (Чудно посміхається.)

Корчунов. Ходім! (Іде швидко й важно уліво.)

Всі рушають за ним, шепочучись