Поетичні твори - Федькович Юрій
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
Що ночувати час
З своїм кресом!
Аж тут я нагадав -
Аж тут я, брє,- та й ще мені ся хоче! -
Аж тут я нагадав,
Що там, під лісом, хатка,-
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
А в хатці - як три пав,-
З своїм кресом!
А в хатці - як три пав,
А в хатці, брє,- та й ще мені ся хоче!
А в хатці - як три пав,
Рум’яних, круглолицих!
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
Там буду ночував
З своїм кресом!
Приходжу я до них!
Приходжу я - та й ще мені ся хоче!
Приходжу я до них
Та й пук-пук-пук! в віконце.
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
- Пустіть, до триста лих,
З моїм кресом!
А вни всі три нараз -
А вни всі три - та й ще мені ся хоче!
А вни всі три нараз
Устали, засвітили.
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
- А просимо ж до нас
З своїм кресом!
Я думав, що дадуть,-
Я думав, що - та й ще мені ся хоче!
Я думав, що дадуть
Стрілецькую вечерю...
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
А вни мнов та у кут,
З моїм кресом!
Та вже тогді всі три -
Та вже тогді - та вже ми ся й не хоче!
Та вже тогді всі три
Як стануть - кочергами...
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
Не було жарту, брє,
З моїм кресом!
Утерли, в сто їх душ,-
Утерли в сто - та вже ми ся не хоче!
Утерли, в сто їх душ,
І лож, і крешелинє!... 99
Свист як у лист! як у гаю-гаю-гаю!
Вже більше ані руш
З моїм кресом!
II
Браття опришки - гайда за чару! -
Воля і вина в горах ростуть!
Кара тиранам, кара їм, кара,
Що місто пива кров нашу п’ють!
Гостри ніж!
Ріж ката, ріж!
. . . . . . . . . . . . . . . .
В бідної вдови одна корова,
Батько - на лаві, діти ревуть;
Діти - по світі, корова - попова:
Бог милосердний дасть дітям путь!
Гостри ніж!
Ріж ката, ріж!
. . . . . . . . . . . . . . . .
Плаче удова в війта в порога:
«Вигнав мя, війте, з хати сусід!..»
«Тихо, сердешна! тихо, небого! -
Як я зневажу свій таки рід?»
Гостри ніж!
Ріж ката, ріж!
А коло вовка
Війта повісь!
IX
Як засяду, браття, коло чари,
Як засяду, браття, на меду,
То хай їдуть турки та й татари -
А я собі й ухом не веду!
Бо що нині - то я знаю;
А пси завтра марш заграють,
А позавтрю кури загребуть! 100
А як прийде, браття, костомаха,
Та як прийде, браття, із косов,
А я крикну: «Як здорова, свахо?
Нумо собі, свашко,- із росов!»
А як гарно закропимо душу,
Та як вчистим, браття, аж по брай,
Тогді з свашков в три дорозі рушу -
Тогді собі з свашков просто в рай!
А як прийду, братчики, до раю -
Та кулаком в двері: пук-пук-пук!
Петро ж з бучком: «Чого тут, бугаю?
Та я тобі зараз сприщу гук!»
А я вийму вареної фляшу,
Вийму і сивушки боклажок:
«Нумо, куме,- се за душу нашу!
Нумо, куме Петре, хоть разок!»
А він візьме, браття, покуштує
Та за одним махом - аж до дна!
Та лиш цмокне: «Най ти ж мать мордує!
Се ж то, куме, трунчик - на-на-на!»
На той галас збігнуться святії -
Сава, Тома, Дмитро, Николай,-
Та як хлиснуть, браття, тої гії,
То забудуть, браття, і за рай!..
Аж тут лізе-шкутильга помалу
На товстій кривулі бог-отець:
«Де ж ти, Петре, так ся закрохмалив?
Та я тобі зараз дам ралець!»
«Бий, о боже, кілько лиш ся влізе,
А хоть і мечи нас через пліт,-
Лиш сивушки дай нам хоть дві діжі,
Бо се тобі трунчик на ввесь світ!»
А бог візьме - стане смакувати,
Та лиш моргне усом: «Bonus est!» 101
Де ж таке ви роздобули в ката?
Се не виливайте поза хрест!»
Задля того ж - пиймо, браття, пиймо,
Бо так господь з неба повелів;
Доки віку - доти ся нажиймо,
А не забуваймо божих слів!
Бо що нині - то я знаю;
А пси завтра марш заграють,
А позавтрю кури загребуть!..
Байки
Кіт і Лис
Раз Кіт і Лис пішли собі в дорогу
А у дорозі, бач, балакається много
Пустого й чемного. «От,- каже Кіт,-
Лукавий нині, брате, світ!..
Куда ні рушишся - усе тривога!
Там пси, там пугачі, там дідьчі сови,
Що годі вийти й за поріг,
Аби тебе хто-небудь не перебіг.
Я лиш гадаю: от, напримір, ми
Ще й в літі, не серед зими,
Мандруємо собі здорові,-
