Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір
23 - Менш за все (лат.).
24 - Цей обмін репліками побудовано на комедійному ефекті невідповідностей: кожна фраза суперечить попередній, породжуючи нову нісенітницю.
Обігруються три різні значення слова «посилка»: 1) поштове відправлення; 2) вихідне судження в логіці і 3) остання строфа вірша, призначена для звеличення адресата.
25 - А ось тобі компенсація! - Зразок мовної гри персонажа буфона з незрозумілим для нього виразом «високого стилю».
26 - Аргус - у грецькій міфології стоокий велетень, якому ревнива Гера наказала вартувати Зевсову коханку Іо, що її вона обернула на корову. Переносно - пильний сторож.
27 - «Іменем неба свідчу...» - Поняття «нерозумне» і «смішне» майже синонімічні в епоху Ренесансу. Нерозумним і безглуздим є все те, що не вдовольняє вимог нового напрямку думок. Тому комічну ситуацію досить часто побудовано на перекручуванні логічної послідовності думок персонажів. Освідчення закоханого дона Армадо - яскравий взірець цього художнього засобу.
28 - ...ричить немейський лев? - Згадка про перший подвиг Геракла. Немейський лев - чудовисько, переможене Гераклом. Іронічне порівняння дона Армадо з немейським левом підкреслює комізм його любовного шалу.
29 - Монарко брат - тобто шаленець. Натяк на одіозну постать італійця Монарко, який у стані божевілля проголосив себе «імператором світу». Про Монарко неодноразово згадують сучасники Шекспіра.
30 - Піпін Короткий (714-768) - перший король з династії Каролінгів.
31 - Джіневра Британська - легендарна дружина короля бриттів Артура (пр. V-VI ст.). В тексті імена Піпіна Короткого та Джіневри Британської згадуються насамперед для означення давнини - тобто йдеться про незапам’ятні часи.
32 - Олоферн - Ім’я педанта Олоферна несе подвійне комедійне навантаження. Воно походить від наймення вчителя-схоласта Тубала Олоферна з роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», а через нього веде до біблійної легенди про Юдіф. Надаючи своєму персонажеві суто англійського колориту, Шекспір перетворює його в шкільного вчителя-педанта, що понад усе полюбляє просторікувати на теми граматики та філології.
33 - Натанієль (священик), Олофернів шанувальник - ще один тип педанта. Ім’я Натанієль (Натанаїл) - одне з найпоширеніших серед пуритан біблійних імен.
34 - Кров (лат.).
35 - Не вірю (лат.).
36 - Зробити (лат.).
37 - Все добре (лат.).
38 - Діктіна - крітська богиня, заступниця мисливців, рибалок та мореплавців. Пізніше культ Діктіни було ототожнено з культом Артеміди - богині Місяця.
39 - Феба - титаніда, бабуся Аполлона та Артеміди.
40 - Селена - грецька богиня Місяця. Культ Селени також було об’єднано з культом Артеміди.
41 - Продовжуй, давай (лат.).
42 - Мозкова оболонка (лат.).
43 - Клянусь Геркулесом (лат.).
44 - Небалакучий муж - мудрий (лат.).
45 - Майже (лат.).
46 - «Fauste, precor gelida...» («Фаусте, прошу тебе...») - так починається латинська еклога поета XV ст. Баптісти Спаньйоли, що народився у місті Мантуї.
47 - «Фаусте, прошу тебе,- поки вся худоба пасеться в прохолодній тіні...» (лат.).
48 - «Венеціє, Венеціє, хто тебе не бачить, той не може тебе оцінити» (іт.).- двовірш, що його наведено в підручнику італійської мови, виданому 1591 р. в Лондоні. Автор підручника - Флоріо, якого деякі дослідники вважають прототипом образу педанта Олоферна.
49 - Читайте, пане (лат.).
50 - Канцонета - невелика канцона, пісня переважно на любовні теми, з вишуканою строфічною будовою. В даному разі Олоферн допускається помилки, називаючи канцонетою сонет (шекспірівський сонет має три катрени й двовірш).
51 - Бракує, не вистачає (лат.).
52 - «Назон» - по-латині означає «великий ніс».
53 - Наслідувати (лат.).
54 - Дівчина (спотвор. Фр.).
55 - Бажаний гість (іт.).
56 - Без зайвих слів (лат.).
57 - ...любов безумна, як Аякс. Він убивав баранів...- Герой давньогрецької епічної поеми «Іліада», уславлений своєю силою та несамовитістю. Після загибелі Ахілла хоче заволодіти його зброєю, але зазнає поразки в суперечці з Одіссеєм. Нетямлячи себе від люті, кидається на отару баранів, яких вважає за воїнів правителя Ітаки.
58 - Нестор - мудрий і красномовний цар Пілосу, найстаріший з ахейських вождів під час облоги Трої.
59 - Тімон (V ст. до н. е.) - багатий та уславлений житель Афін. Обурений людською невдячністю, залишив місто й жив у самотності. Став уособленням людиноненависництва. Історію Тімона Шекспір використав пізніше в трагедії «Тімон Афінський».
60 - Входять Жакнета і Довбешка.- З’являється Довбешка, і насмішкуватий Бірон сам стає об’єктом глузування. Типово для Відродження: дурість викриває розум.
61 - Титан Прометей, бажаючи допомогти людям, викрадає вогонь, що його охороняв Зевс. Сюжет цього грецького міфу
