Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір
Вільям Шекспір
МАРНІ ЗУСИЛЛЯ КОХАННЯ
ДІЙОВІ ОСОБИ
Фердінанд, король Наварри. 1
Бірон, Лонгвіль, Дюмен - вельможі з королівського почту. 2
Бойє, Меркад - вельможі з почту французької принцеси.
Дон Адріано де Армадо, дивак іспанець.
Отець Натанієль, священик.
Тупак, дозорець.
Олоферн, шкільний учитель.
Довбешка, блазень.
Метелик, паж дона Адріано де Армадо.
Лісничий.
Французька принцеса.
Розаліна, Марія, Катаріна - придворні дами принцеси.
Жакнета, сільська дівчина.
Вельможі і слуги короля та принцеси.
Місце дії - Наварра.
ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Парк довкола палацу короля Наварри.
Входять Фердінанд, король Наварри, Бірон, Лонгвіль і Дюмен.
Король
Нехай же слава, що в житті нас вабить, 3
Живе й на бронзових нагробках наших,
Нам даючи красу в страхітті смерті;
Адже в зажерливого часу можна
Посеред плину днів купити честь,
Яка жало коси його притупить
І вділить нам у спадок цілу вічність.
Тож, вояки,- вас так назву, бо мужньо
Ви з пристрастю воюєте своєю
Та з ополченням помислів мирських,-
Хай буде в силі наш указ останній.
Обернеться Наварра в чудо світу,
А двір наш - в академію малу, 4
Де ми спокійно в роздуми поринем.
Ви поклялись, Бірон, Дюмен, Лонгвіль,
Утрьох три роки провести зі мною
У праці та навчанні, як велить
Статут, накреслений на цім сувої.
Є клятви тут, а підписів бракує,
Підтвердить вас прошу: той, хто присягу
Зламає, сам себе позбавить честі.
Отож коли в душі рішучість є,
Хай кожен виведе ім’я своє.
Лонгвіль
Я згоден. Це ж лише трирічний піст:
Як худне тіло - розум бенкетує;
Той, хто живіт їством сповняє тлустим,
Багатшає на жир, бідніє глуздом.
Дюмен
Володарю, Дюмен впокорив пристрасть
І насолоди світські полишив
Низьким рабам усіх розваг мирських:
Я вмер для втіх, здолавши суєту,-
Життя у філософії знайду.
Бірон
Я можу тільки повторить ці клятви.
Владарю любий, я ж бо присягнув
Три цілі роки присвятить науці,
Але ж обітниці тут зовсім інші,
Скажімо, уникать весь час жінок.
Хіба й таке занесено в статут?
А ще: без їжі бути раз на тиждень,
А решту днів лише по разу їсти.
Хіба й таке занесено в статут?
Або: вночі лиш три години спати,
А вдень не можна вже й зімкнути віч,
І це тоді, коли я сплю всю ніч
Та ще півдня прихоплюю до ночі.
Хіба й таке занесено в статут?
О ні, для мене іспит важкуватий,-
Жінок не бачить, постити, не спати.
Король
Терпіти все ви поклялись мені.
Бірон
Дозвольте вам на це сказати «ні».
Таж присягнув, владарю мій високий,
Я тут лише навчатися три роки.
Лонгвіль
Ви поклялись про все,- крутить не варт.
Бірон
І так, і ні, бо я поклявся в жарт.
Яка ж мета навчання і посвяти?
Король
Узнати те, чого могли й не знати.
Бірон
Чого звичайний розум не збагне?
Король
Так, ці плоди несе знання ясне.
Бірон
Тоді я присягнусь вивчати пильно
Ті речі, що мені їх знать не вільно:
Приміром, де б я пообідать зміг,
Коли поститись мушу наостанок,
Чи - де зійтися з кращою за всіх,
Коли відлучені ми від панянок?
І вчитись, як собі ж на благодать,
Зламавши клятву, слова не зламать?
Якщо в цім суть науки і велику
Вона приносить користь чоловіку,-
То я вже клятви не зречусь довіку.
Король
Навчанню вадять втіхи, то й шкода,
Що розум ваш туманить суєта.
Бірон
Хоч марні зовсім плотські насолоди,
Та й труд пустий лиш завдає нам шкоди;
Той закопався в книги й самохіть
Шукає світла істини до світу,
Вона ж його засліплює, темнить,-
Світ прагне світла й світло краде в світу. 5
Покіль мудрак те світло віднайде,
На згаслі очі темна ніч впаде.
Навчіть мене, як догоджати зору,
Його втопивши в очі неземні,
Які мене засліплюють в ту пору
І світлом світ освітлюють мені.
Наука ж у собі, мов сонце ясне,
Не дасть зухвалим нишпорить очам.
Лиш має плем’я буквоїдів сласне
Повагу завдяки чужим книжкам.
І всіх світил земні батьки хрещені,
Відкритим зорям давши імена,
Таку з них мають користь, як невчені,
З котрих ніхто отих зірок не зна.
Багато знати - значить назви знати,
А їх із нас усякий може дати.
Король
Він із знанням розвінчує знання!
Дюмен
Науку науково зупиня!
Лонгвіль
Він жито поле в полі з бур’янцем.
Бірон
Весна вже близько - гусочка з яйцем.
Дюмен
Про що ви?
Бірон
Все
