Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір
Сердець своїх не зв’яжемо з принуки.
Король
Якщо ж на це я не зміню спокою,
Щоб силу в ліні зберегти свою,-
Хай очі смерть мені склепить рукою!
Тобі ж навіки серце віддаю.
Бірон
А що мені, моя любове, скажеш?
Розаліна
Вам слід очиститись після гріхів,
Бо теж порушили святу присягу;
Якщо ж ви прагнете мого кохання,
То мусите в лікарнях без спочинку
Весь рік шукати й доглядати хворих.
Дюмен
Любове, що мені бажаєш ти?
Катаріна
Здоров’я й жінки, честі й бороди
З потрійною любов’ю зичу нині.
Дюмен
Вам дякувати можу як дружині?
Катаріна
Ще ні, мій пане, рік і день уваги
Звертать не буду на любовні ахи.
Настане час принцесі й королю,
Приходьте - й вам любові я вділю.
Дюмен
Слугою ж буду вам, повірте слову.
Катаріна
Без клятви, бо відступитеся знову.
Лонгвіль
А ви, Маріє?
Марія
Рік мине, й по дню
Жалобну сукню на дружка зміню.
Лонгвіль
Я ждатиму, хоч термін довгий дуже.
Марія
На вас він схожий, довгов’язий друже.
Бірон
Про що ти думаєш? 111 Заглянь же в очі -
В ці вікна серця, що чекає спрагло
Відвіту на свою мольбу покірну.
Чи я твою любов здобути можу?
Розаліна
Про вас я часто чула, мій Біроне,
Ще до знайомства, й людська поголоска
Повсюдно твердила, що ви - насмішник,
На прізвиська образливі мастак,
Готовий глузувати і знущатись
З усіх, хто на язик вам попадеться;
Щоб розум свій од полину звільнити
І тим любов мою завоювати,-
Без цього вашою повік не стану!
Ви також мусите весь рік щоденно
В лікарні бути між німих страждальців,
І з тяжкохворими вести розмови,
Та силою дотепності палкої
Калік смішити змучених і кволих.
Бірон
Будити ярий сміх у грудях смерті?
Кому ж те до снаги? Чи може влитись
Веселість в душу, що лишає тіло?
Розаліна
Але ж це в’їдливий гамує розум,
Якого вплив залежить від тих дурнів,
Що реготом підтримують розпусту.
Сприйнятним дотеп роблять вуха тих,
Хто слухає, а не язик того,
Хто жарт пустив. Отож якщо недужі,
Які від власних стогонів оглухли,
На ваші смішки зважать, то жартуйте,
І вас із цим недоліком прийму я.
Коли ж не схочуть слухати вас хворі,
Тоді переборіть в собі ту ваду,
Щоб я раділа з вашої відміни.
Бірон
Дванадцять місяців! І щастя - далі!
Що ж? Рік я жартуватиму в шпиталі.
Принцеса
(до короля)
Так, володарю, з вами я прощаюсь.
Король
Ні, панно, вас ми проведем в дорогу.
Бірон
Раніше грали фарс не так, їй-богу,-
Там Джек вінчався з Джін; а наших дам
Не схилиш тут зробити все, як там.
Король
За рік і день скінчиться все на славу.
Бірон
Але вже й так ми затягли виставу.
Входить Армадо.
Армадо
Найсвітліший володарю, дозвольте мені...
Принцеса
Чи це не наш Гектор?
Дюмен
Знаменитий троянський воїн.
Армадо
Я хочу поцілувати королівський палець і попрощатись. Я дав обітницю - поклявся Жакнеті ходити заради її солодкої любові троє літ за плугом. Але, вельмишановний королю, чи не зволите послухати діалог, який склали двоє вчених на похвалу сові й зозулі? Його мали декламувати наприкінці нашої вистави.
Король
Кличте їх швидше: ми послухаєм.
Армадо
Гей, заходьте!
Входять Олоферн, Натанієль, Метелик, Довбешка та інші.
З цього боку - Hiems, Зима; з того - Ver, Весна. Одну уособлює сова, другу - зозуля. Ver, починай.
ПІСНЯ
I
Весна
Коли фіалки й маргаритки
Ряхтять у зелені навкруг
І, жовті сиплючи лелітки,
Зозулинець вкрашає луг,-
Тоді зозулиці в галуззі
Беруть чоловіків на глузи:
Ку-ку!
Ку-ку! Ку-ку! Тривожний звук,
Несе мужам він стільки мук!
II
Коли пастух на дудці грає,
І в парі гнізда в’ють пташки,
І жайвір орачів гукає,
І діви білять сорочки,-
Тоді зозулиці в галуззі
Беруть чоловіків на глузи:
Ку-ку!
Ку-ку! Ку-ку! Тривожний звук.
Несе мужам він стільки мук!
III
Зима
Коли беруться льодом стіни,
На руки хука Дік-пастух,
І молоко в дійниці стигне,
Піч топить Том, і сніг навкруг,
Коли з дороги легко збиться,-
Тоді кричить сова-нічниця:
У-ух!
У-ух! У-ух! Приємний знак,-
В гладкої Джен кипить баняк.
IV
Коли гудуть в полях бурани,
І пастор з кашлю втратив глас,
І ніс червоний в Маріанни,
І яблука печуть у нас,
Коли в замет забилась птиця,-
Тоді кричить сова-нічниця:
У-ух!
У-ух! У-ух! Приємний знак,-
В гладкої Джен кипить баняк.
Армадо
Слова Меркурія 112 різко звучать після Аполлонових пісень. А тепер вам - туди, нам - сюди. 113
Виходять.
___________
ПРИМІТКИ
Надруковано в 1598 р. in quarto під назвою:
