Аліса в країні чудес - Льюїс Керрол

- Ви мусили допити,- заявив Король.- Коли ви почали?

Капелюшник зиркнув на Солоного Зайця, який супроводив його разом з Вовчком.

- Здається, чотирнадцятого березня,- промовив він.

- П’ятнадцятого,- сказав Солоний Заєць.

- Шістнадцятого,- додав Вовчок.

- Запишіть це,- звернувся Король до засідателів. Ті старанно вивели на дощечках всі три дати, потім склали їх і суму перевели в шилінги та пенси.



- Скиньте вашого капелюха! - звелів Король Капелюшникові.

- Це не мій,- сказав Капелюшник.

- Крадений! - вигукнув Король, озирнувшись на присяжних, і ті негайно занотували цей факт.

- Я тримаю їх для продажу,- додав Капелюшник на пояснення.- У мене жодного власного. Я капелюшник.

Тут Королева одягла окуляря й втупила суворий погляд в Капелюшника. Той зблід і засовався.

- Давай свої свідчення,- звернувся до нього Король,- і не хвилюйся, інакше я накажу негайно стратити тебе.

Було очевидно, що така заява не підбадьорила свідка. Він переступав з ноги на ногу, злякано зиркаючи на Королеву. Вкрай розгубившись, він відкусив великий шматок від чашки замість хліба з маслом.

Саме в цей час у Аліси з’явилося якесь дивне відчуття, що спочатку страшенно збентежило її. Потім вона зрозуміла, в чому справа: вона знову почала рости. Спершу вона хотіла встати і покинути зал суду. Але подумавши, вирішила залишитися там, доки вистачить для неї місця.

- Не натискуй так,- сказав Вовчок, що сидів поруч.- Мені вже нічим дихати.

- Я нічого не можу вдіяти,- дуже лагідно пояснила Аліса.- Я росту.

- Ти не маєш права рости тут,- сказав Вовчок.

- Не говори дурниць,- сміливіше промовила Аліса.- Ти ж знаєш, що ти теж ростеш.

- Так, але я росту поступово,- сказав Вовчок,- а не так по-дурному.- Він сердито підвівся і перейшов на другий бік залу.

Весь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника, і саме коли Вовчок переходив через зал суду, вона звернулася до одного з придворних офіцерів:

- Принесіть мені список співаків на останньому концерті.

Тут Капелюшник затремтів так, що у нього злетіли з ніг черевики.

- Давай свої свідчення,- сердито повторив Король,- інакше я накажу стратити тебе, незалежно від того, хвилюєшся ти чи ні.

- Я бідний нікчемний чоловік, ваша величність,- почав Капелюшник тремтячим голосом.- Я зовсім недавно почав пити чай... десь тиждень тому... З маслом і хлібом, що чомусь робився таким тоненьким... та ще чай мигає...

- Що, що мигає? - запитав Король.



- Це починалося з ча...- пояснював Капелюшник.

- Ну, звичайно, чай починається з Ч! - обірвав Король.

- Я бідний чоловік,- вів своє Капелюшник.- З того часу майже все мигає... А Солоний Заєць сказав...

- Я не говорив! - швидко перебив його Солоний Заєць.

- Говорив! - твердив Капелюшник.

- Я заперечую! - вигукнув Солоний Заєць.

- Він заперечує,- промовив Король.- Викинь цю частину.

- Ну, як би там не було, Вовчок сказав...- продовжував Капелюшник, схвильовано озираючись, бо боявся, що той теж буде заперечувати. Але Вовчок не заперечував, бо міцно спав.

- Після цього,- продовжував Капелюшник,- я одрізав ще хліба з маслом...

- Але що ж сказав Вовчок? - запитав один з присяжних.

- Не пригадую,- відповів Капелюшник.

- Ти повинен пригадати,- підкреслив Король,- інакше я накажу стратити тебе.

Бідолашний Капелюшник упустив чашку і хліб з маслом і впав на одне коліно.

- Я бідний, нікчемний чоловік, ваша величність,- почав він.

- Ти дуже нікчемний оратор,- сказав Король.

Тут одна з морських свинок зааплодувала, але її негайно вгамували судові пристави. (Це досить складна справа, та я поясню вам, як це робиться. У приста вів був парусиновий мішок на зашморзі. В нього вони запхали морську свинку, вниз головою, і сіли на неї зверху).

- Добре, що я побачила, як це робиться,- подумала Аліса.- Я так часто читала в газетах в кінці судових звітів: «З боку присутніх були спроби аплодувати, але судові пристави негайно вгамували їх». До цього часу я не розуміла, що це означає.

- Якщо це все, що тобі відомо в даній справі, ти можеш спустатися вниз,- провадив Король.

- Я не можу спуститися нижче,- промовив Капелюшник,- я й так на самісінькій підлозі.

- Тоді можеш присісти,- відповів Король.

Тут інша морська свинка зааплодувала, але її також вгамували.

«Ну, з морськими свинками покінчено,- подумала Аліса.- Тепер справа піде краще».

- Мені треба йти допивати чай,- промовив Капелюшник, кидаючи стурбований погляд на Королеву, що читала список співаків.

- Можеш іти,- сказав Король. Капелюшник не гаючись покинув зал суду. Він не затримався навіть для того, щоб взути черевики.



- А за дверима відтяти йому голову,- додала Королева, звертаючись до одного з приставів. Та від Капелюшника і сліду не лишилося раніш, ніж пристав дійшов до дверей.

- Викличте другого свідка! - звелів Король. Другим свідком була куховарка Герцогині. В руках вона тримала коробочку з перцем. Аліса зрозуміла, що це була вона, ще до того, як та ввійшла до залу, бо коло дверей всі почали дружно чхати.

- Давайте ваші свідчення,- наказав Король.

- Не збираюсь,- відповіла куховарка.

Король занепокоєно зиркнув на Білого Кролика. Той тихенько порадив:

- Ваша величність, треба вчинити цьому свідкові перехресний допит.

- Що ж, як треба, то треба,- погодився Король з сумним виразом на обличчі. Схрестивши на грудях руки, він так насупився на куховарку, що його очі зовсім сховалися під бровами, і звернувся суворим голосом:

- З чого роблять пиріжки?

- Головним чином з перцю,- відповіла куховарка.

- З патоки,- почувся позад неї заспаний голос.

- Повісити Вовчка! - зарепетувала Королева.- Відтяти Вовчкові голову! Викиньте цього Вовчка з залу! Вгамуйте його! Вщипніть його! Висмикніть йому вуса!

Кілька хвилин всі присутні вовтузилися, випихаючи Вовчка за двері, а коли вони повернулися на