Історія Країни Вовків - Гуцул

1922 - включена до складу радянського союзу 

З 12 березня 1922 по 5 грудня 1936 - разом з вірменською та з азербайджанською соціалістичними республіками входить до складу закавказької радянської соціалістичної республіки 

Республікою керувало гарантії берія. 

1936 - розпуск рсфср. Грузія стає окремою республікою в складі радянського союзу. 

В 1938 вранці аварію переведено до Москви. 

Під час великих чисток було страчено від 30 до 60 тисяч картвелів. Відомі інтелігенти такі як Михайло Джавахішвілі, Євген Мікеладзе, Вахтанг Котетішвілі, Паоло Яшвілі, Тіціан Табідзе та Дмитро Шеварднадзе померли в ГУЛАГу. 

Крім того, ця доля дійшла і більшовиків - Михайло Кахіані, Мамія Орахелашвілі, Серго Орджонікідзе, Буду Мдівані, Михайло Окуджава та Самсон Мамулія було усунено від посад та вбито. 

Під час вторгнення Третього Рейху головною ціллю Адольфа Гітлера на території Грузії і Закавказзя було отримання доступу до нафтових родовищ. 

За радянських часів грузини приймали участь у кривавих боях на боці окупаційного московського режиму. Кожного другого з 700 тис. бійців було вбито. Сама Грузія була важливим джерелом тканини та боєприпасів. 

У цей період Йосип Сталін, етнічний грузин (справжнє прізвище Джугашвілі), наказав депортувати чеченців, німців, інгушів, карачаївців, карапапаків, турків-месхетинців і балкарців з Кавказу до Сибіру та центральної Азії за нібито співпрацю з нацистами і ліквідував їх республіки. Частина цих територій ненадовго (до 1957) увійшла до складу Грузинської радянської соціалістичної республіки

В битві за Ленінград брало участь 224 грузинська дивізія; в битві за Керченський півострів також 414 грузинська дивізія; в битві за Кавказ 276, 242, 392, 394, 406 і 414 грузинські дивізії; в битві за Дніпро 394 грузинська дивізія; в Керч-Елтігенській операції 414 грузинська дивізія; в Нікопольсько-Криворізькому наступі 394 грузинська дивізія; в Кримській битві 414 грузинська дивізія; в Ясси-Кишиневській операції 394 грузинська дивізія; в другій Ясси-Кишиневській операції 394 грузинська дивізія. 

Однак, картвели билися і по той бік фронту - в Грузинському легіоні Третього рейху. Вони билися в битві за Туапсе та Львівсько-Сандомірській операції.

9 березня 1956 року близько сотні студентів було в бето під час демонстрації проти політики десталінізму яку запровадив Микита Хрущов. 

Так як сам Хрущов увів децентралізацію, паралельно вседержавній економіці виникла тіньова економіка республіки. Хоча темп економічного розвитку Грузії був одним з найнижчих за часів СРСР, рівень приватної власності (будинків, авто) був найвищим з усіх республік. Серед всіх республік Грузія мала найвищий відсоток населення з вищою або середньою освітою. 

Тим не менш, в радянському Сакартвелло процвітала корупція. Едуард Шеварднадзе, міністр внутрішніх справ країни в період з 1964 по 1972, здобув репутацію борця з корупцією та з цієї причини усунув Василя Мжаванадзе, першого секретаря Комуністичної партії Грузії зайнявши його місце з 1972 по 1985. За цей період було звільнено сотні корумпованих чиновників. 

З 1970-х років на території радянського союзу використовується концепція радянського народу, що має спільну історичну та культурну спадщину. Мовою цього народу повинна була стати російська. В 1978 владі довелося відмовитися від цієї ідеї оскільки тисячі грузин виходили проти рішення позбавити грузинську статусу єдиної державної мови. 

14 квітня 1978 Московська влада погодилася гарантувати конституційну недоторканність грузинської. Ця дата стала днем грузинської мови. 

У 1980 відбулося урочисте святкування 60-річчя республіки, цього дня на площі конституції в Тбілісі був присутній Брєжнєв. 

У 1985 Шеварднадзе було призначено міністром закордонних справ, пост керівника Грузії зайняв комуніст ''стараї школи'' Джумбер Патіашвілі, що не зміг ефективно впоратися з державною політикою.

Наприкінці 1980-х представники офіційної влади, представники відродженого національного руху та націоналісти що етнічних меншин все частіше проводили криваві сутички. 

9 квітня 1989 радянські війська розігнали мирний мітинг в Тбілісі. Два десятка картвелів було вбито, сотні поранено.

Це спонукало навіть багатьох комуністів зійти висновку що необхідним є отримання Незалежності, дезінтеграцією таких регіонів як Південна Осетія та Абхазія, що все ще були прихильниками радянщини. 

28 жовтня 1990 відбулися демократичні парламентські вибори. 19 листопада оголошено перехідний період до відновлення незалежності Грузії. Назва держави було змінено на ''Республіка Грузія''.

Вона була однією з шести держав, поруч з Вірменією, Молдовою та країнами Балтії що бойкотували березневий референдум збереження Радянського союзу.

31 березня 1990 року відбувся референдум про незалежність Грузії на основі акту про незалежність 26 травня 1918 року, організований з Звіадом Гамсахурдією, його підтримали 98,9% виборців. 

9 квітня 1991 року проголошена незалежність республіки Грузія. 

Держава не була визнана світовою спільнотою до розпаду Радянського союзу у грудні 1991.