Історія Країни Вовків - Гуцул

Зрештою, головнокомандувач Георгій Квінітадзе наказав скласти зброю та з урядом і залишками армії відступив до Кутаїсі, на захід Сакартвелло.

25 лютого грабіжницька армія московицьких комуністів увійшли до Тбілісі, там вони займалися масовою злочинністю. Ревком на чолі з Мамією Орахелашвілі та Шалвою Еліавою наважився на в'їзд у столицю і проголосив повалення меншовицького уряду. В той же день Ленін прийняв вітання комісарів: ''Над Тбілісі червоний прапор. Хай живе Радянська Грузія!''. 

Плануючи ведення оборони з міста Мцхета, картвельські війська виявились деморалізованими та нездатними до неї. Однак бої тривали ще кілька місяців. 

Опісля було програно криваві битви за Осіаурі (1921) та битву за Сурамі (1921). 

Картвели сподівалися на допомогу французької військово-морської ескадри що плавали на берегах Чорного моря, 28 лютого ті відкрили вогонь по 31-й стрілецькій дивізії 9-ї Червоної армії під керівництвом В. Чернішева, але не висадили десант. 

Тимчасову грузинам вдалося зайняти Гагру, та радянським військам, до яких приєдналися абхазькі селянські ополчення, кярази, вийшло захопити Гагру 1 березня, Новий Афон 3 березня і Сухумі 4 березня; потім вони просунулися на схід, щоб зайняти Зугдіді 9 березня і Поті 14 березня. Через глибокі замети їм також вдалося перетнути перевал Мамісоні. 

Зрештою, 10 березня 11 червона армія зайняла покинутий Кутаїсі. Картвельський уряд відійшов в гори де продовжив боротьбу. Всього з боку червоної армії було вбито 5500 окупантів та 3000 кавказських захисників. 

Після практично повного захоплення Сакартвелло, останньої вільної держави Закавказзя, Червона армія з'єдналася з турками. Ті всіляко підтримували їх. В першу чергу це пов'язане з тим що скориставшись зайнятістю комуністів у Сакартвелло 18 лютого 1921 вірмени підняли повстання та зайняли Єреван. Побоюючись подальшої боротьби з турками, Ленін намагався закріпитися в Сакартвелло припинивши бойові дії та узгодити все з меншовиками. 

17 березня між Сакартвельською Демократичною республікою та комуністичною імперією було підписане перемир'я. 

18 березня грузини під командуванням генерала Георгія Мазніашвілі почали вуличні бої з турецьким гарнізом та вбили 30 солдатів. 

В Москві був підписаний договір про дружбу між Радянською Росією і Великими національними зборами Туреччини, за яким Ардаган і Артвін були передані Туреччині, яка відмовилася від претензій на Батумі. Таким чином були встановлені кордони Грузинської соціалістичної республіки у складі СРСР.