Метафізика - Арістотель

Якщо за такого співвідношення між А та Б, [25] Б є неможливим, то, отже, між А і Б немає такого співвідношення, як було припущено. А якщо, коли А є можливим, з необхідністю є можливим і Б, то якщо з необхідністю існує А, то з необхідністю існує і Б. Адже сказати, що Б з необхідністю є можливим, якщо можливе А, означає, що якщо і коли і яким чином можливе існування А, [30] то тоді і таким чином з необхідністю можливе існування Б.

5

Оскільки всі здатності є або вродженими, наприклад, чуття, або набуваються практикою, наприклад, гра на флейті, або навчанням, наприклад, здатність до мистецтв, то щоб мати одні — ті, що набуваються практикою і розумінням, — необхідно спочатку вправлятися, натомість для здатностей іншого роду, [35] а також для здатностей до того, щоб зазнавати дії, це не потрібно.

[1048α] [1] Здатне є здатним до чогось, у певний і в певний спосіб (до цього варто також додати все інше необхідне у визначенні). Деякі речі здатні викликати рух, керуючись розумінням, і їхні здатності пов’язані з розумом, тоді як інші речі не наділені розумом, тож і їхні здатності не пов’язані з розумом. Відповідно, перші здатності необхідно містяться в живих істотах, [5] а останні як у живих істотах, так і в неживих речах. При цьому здатності, не пов’язані з розумом, необхідно мають (коли зближуються те, що діє, і те, що зазнає дії) одні — чинити дію, другі — її зазнавати, тоді як для здатностей, пов’язаних із розумом це не необхідно. Адже кожна з не пов’язаних з розумом здатностей може чинити одну дію, натомість здатності, пов’язані з розумом, можуть чинити також протилежну дію. Але ж це не означає, що одна здатність воднораз чинитиме протилежні, адже це [10] неможливо. Тож необхідно має бути щось інше, що вирішує на користь тієї чи іншої можливості; я маю на увазі бажання або свідомий вибір. До якої з двох можливостей дійсно прагне істота, то вона і робить, коли стикається з відповідною цій здатності річчю, що зазнає дії. Тому будь-яка істота, наділена здатністю, пов’язаною з розумом, коли прагне відповідної цій здатності речі і коли має можливість, [15] з необхідністю це діє. А має вона таку можливість за наявності відповідної речі, що зазнає дії, і відповідних умов; інакше вона не зможе нічого зробити. (І вже непотрібно додавати уточнення: «…якщо ніщо зовні не перешкоджатиме»; адже йдеться про здатність діяти, а такою вона є не у всіх випадках, а за певних обставин, одна з яких усунення зовнішніх перешкод, [20] а їх виключення передбачено визначенням.) А тому, якщо хтось заміряється чи бажає здійснити воднораз дві, ба навіть протилежні речі, нічого з цього не вийде; адже він має здатність робити ці речі не таким чином, і це, власне, не є здатність робити водночас протилежні речі, оскільки їх можна робити тільки певним чином і за певних обставин.

6

Оскільки йшлося про здатність[128], основою для розуміння якої є поняття руху, дамо тепер визначення дійсності, а саме, що таке і якою є дійсність. Адже якщо ми розберемо це, стане зрозуміло, що ми говоримо про здатне не тільки стосовно того, що за своєю природою приводить у рух щось інше або приводиться у рух іншим (загалом чи у певний спосіб), але [30] й в іншому сенсі, через що ми й розглянули раніше в ході дослідження також інші значення здатності.

Отже, дійсність — це існування речі не в тому сенсі, в якому ми говоримо про потенційне існування (про потенційне існування ідеться, коли ми говоримо, наприклад, про Гермеса у дереві, про половину лінії в цілій лінії, оскільки її можна відділити або про обізнану людину, навіть тоді, коли вона ні про що не судить, якщо вона здатна висловити судження), а в сенсі діяльності. Те, що ми хочемо сказати, зрозуміло з прикладів окремих випадків, якщо їх узагальнити, і немає потреби для всього шукати визначення, а натомість достатньо помітити аналогію, а саме: як те, що будує, відноситься до того, що здатне будувати, [1048β] [1] так те, що не спить, відноситься до того, що спить, і те, що бачить, — до того, що заплющує очі, але має зір, і відокремлене від матерії, — до матерії, і виготовлений виріб — до необробленого матеріалу. Нехай одна частина цих розрізнень [5] означатиме дійсність, а друга — можливе.

Але коли говориться, що щось є в дійсності, не у всіх випадках це має однакове значення, радше між ними є певна аналогія. Скажімо, як одне міститься в другому або відноситься до другого, так третє міститься в четвертому або відноситься до четвертого; адже у деяких випадках ідеться про відношення руху, або дії до здатності, в інших — про відношення сутності до певної матерії.

Натомість про необмежене, [10] пусте і подібне говориться як про можливе і дійсне в іншому сенсі, ніж про більшість речей, наприклад, про те, що бачить або йде, або те, що видніється. Про ці випадки інколи можливо висловлюватися вірно без уточнень (адже те, що видніється, — це, з одного боку, те, що бачать, а з іншого — те, що можливо бачити). Натомість необмежене існує як можливе не так, що [15] колись існуватиме окремо в дійсності, а лише як предмет пізнання. Адже те, що ділення не доходить до кінця, показує, що ця дійсність існує потенційно, але ж необмежене не може існувати відокремлено.

Жодна з дій, що мають завершення, не є кінцевою метою сама по собі, а натомість веде до кінцевої мети, наприклад, до схуднення. [20] Проте якщо той, хто худне, зазнає цього процесу, не ставить собі за мету те, заради чого відбувається процес, то це не є дією або принаймні завершеною дією (адже немає кінцевої мети); дією ж натомість є той рух, що містить в собі кінцеву мету. Наприклад, людина водночас бачить і побачила, розмірковує і зміркувала, думає і подумала, але не можна сказати, що вона водночас навчається і навчилась, [25] лікується і вилікувалась; проте знову ж таки можна казати, що вона добре живе і добре жила, є щасливою і була щасливою. Інакше ця дія