Метафізика - Арістотель

Отже, щодо природних сутностей, що виникають, якщо причини є такими, і їх стільки, і ми хочемо пізнати саме причини, правильний спосіб дослідження має бути таким. Натомість щодо причин природних, але вічних, спосіб розгляду має бути іншим. Адже деякі речі, мабуть, не мають матерії або не мають такої матерії, а лише таку, що допускає рух у просторі. Так само речі, що існують від природи, але не є сутностями, не мають матерії, але їхнім субстратом є їхня сутність. Наприклад, що [10] є причиною місячного затемнення? Що тут є матерією? Адже ніякої матерії тут немає. Натомість місяць зазнає певних змін. А що є причиною, яка приводить у рух і яка знищує світло? Земля. Натомість мета в цьому випадку, мабуть, відсутня. Формальною причиною тут є визначення, але воно є неясним, якщо воно не [вказане] разом із причиною. Наприклад, що таке затемнення? Позбавленість світла. Якщо ж додати: «через появу землі посередині», — [15] тоді це буде визначення, в якому вказана причина. Якщо ж ми говоримо про сон, то в цьому випадку неясно, що тут першим зазнає впливу. Чи можемо ми сказати, що тварина? Так, але внаслідок чого і що тут є першим, що зазнає впливу? Серце чи щось інше. Далі, впливу чого? І що це за вплив, який стосується частини, а не цілого? Чи можна сказати, що це така нерухомість? Певно, що так, але внаслідок якої зміни у [20] тому, що першим зазнає впливу?

5

Оскільки деякі речі існують і не існують, не виникаючи й не знищуючись, як-от точки (якщо можна сказати, що вони існують) і загалом форми (адже не біле виникає, а натомість дерево стає білим, якщо все, що виникає, виникає з чогось і стає чимось), не всі [25] протилежності можуть виникати одна з одної, але в різному значенні говориться, що біла людина походить від чорної людини і що біле виникає з чорного. І не все має матерію, а тільки ті речі, що виникають і змінюються, переходячи одна в одну. Натомість ті речі, що існують або не існують, не зазнаючи змін, не мають матерії.

Одначе тут постає складне питання: як матерія [30] кожної речі співвідноситься з цими протилежностями? Наприклад, якщо тіло потенційно є здоровим, а протилежністю здоров’я є хвороба, то чи не є тіло потенційно і здоровим, і хворим? І вода чи не є потенційно і вином, і оцтом? То, можливо, справа стоїть так, що в одному випадку йдеться про матерію в сенсі володіння певною властивістю і відповідності формі, а в другому — в сенсі втрати цієї властивості й знищення форми всупереч своїй природі? Також певну складність становить питання, чому вино не є [35] потенційно матерією оцту і не є оцтом (хоча з нього виникає оцет) і чому живий не є потенційно мертвим. Проте, можливо, це не так, і зіпсуття є лише побіжним, тобто перехідним моментом, [1045α] [1] натомість сама матерія живого внаслідок такого зіпсуття стає можливістю і матерією мертвого, а вода — матерією оцту; адже одне виникає з другого, як із дня ніч. І всі речі, що таким чином змінюються, переходячи одна в одну, мають повертатися у стан своєї матерії, наприклад, якщо [5] з мертвого виникає тварина, спочатку воно повертається у стан матерії, а потім стає твариною; і оцет повертається у стан води, а потім стає вином.

6

Повертаючись до питання про визначення та числа, про яке вже йшлося[120], треба з’ясувати, в чому полягає причина єдності як одного, так і другого. Адже все, що складається з кількох частин і їх сукупність не є просто купою, [10] а натомість ціле є чимось відмінним від частин, має певна причина, як-от у тіл в одних випадках торкання є причиною того, що вони становлять єдність, в інших — липкість або якась інша подібна властивість. Визначення ж є висловлюванням, єдність якого обумовлена не зв’язністю, як-от в «Іліаді», а єдністю предмета. Отож, що надає людині єдності і чому [15] вона є одним, а не множиною, наприклад, твариною і двоногим, особливо якщо існує, як дехто говорить, тварина сама по собі та двоноге саме по собі? Справді, чому не ці ідеї самі по собі утворюють людину? Тоді люди існували б через причетність не до людини, не до однієї форми, а до двох, тварини і двоногого, і взагалі людина [20] була б не щось єдине, а більше ніж одне, тварина та двоноге?

Тож зрозуміло, що якщо і далі давати визначення й висловлюватися у звичний спосіб, то не можна пояснити та розв’язати цю проблему; якщо ж дивитися на це так, як пропонуємо ми, розрізняючи матерію і форму, причому матерія існує потенційно, а форма — в дійсності, то шукане [25] вже не здаватиметься складним питанням. Справді, трудність тут та сама, що й у тому випадку, якщо ми даємо чомусь визначення «кругла мідь»[121]; тоді ці слова постають як пояснення, але постає питання, що є причиною того, що кругле і мідь є чимось єдиним. Натомість питання вже не здається складним, якщо ми розуміємо, що одне означає матерію, а друге — форму. [30] І скрізь, де йдеться про речі, що виникають, що є причиною того, що можливе стає дійсним як не діюча причина? Адже ніяка інша причина не веде до того, щоб можливий шар став дійсним шаром, а саме в цьому полягає чимбутність і того, й другого. Матерія почасти пізнається думкою, а почасти сприймається чуттями, і завжди у визначенні [35] одне є матерія, а друге — дійсність, наприклад, коло є пласкою фігурою. Що ж стосується тих речей, що не мають матерії — ані тієї, що пізнається думкою, ані тієї, що сприймається чуттями, — то кожна з них є безпосередньо щось єдине [1045β] [1] і щось суще, тобто певна річ, певна якість, певна кількість. І тому у визначенні таких речей немає потреби вказувати, що вони існують та є єдиними, адже їх чимбутність є безпосередньо щось єдине так само, як і щось суще. А тому в жодної з цих речей немає іншої причини того, що вона [5] є єдиною, як і того, що вона є чимось сущим: кожна є щось суще і щось єдине безпосередньо, а не