Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Запитання: Що станеться, якщо позичальник збанкрутує? Чи можуть банки бути неліквідними, але платоспроможними?
Відповідь: Згодом ми розглянемо докладніше, як «працюють» банки, а тут дамо лише короткий опис. Банки можуть стати неліквідними і неплатоспроможними. У них є активи на одній стороні балансу і зобов’язання плюс капітал на іншій. Коли активи перестають давати обіцяний дохід, капітал банку зменшується (акціонери зазнають збитків); коли такі втрати знищують наявний капітал, вони переходять на інші зобов’язання банку, а тому збитків зазнають і кредитори банку. Оскільки уряди часто страхують вкладників (у Сполучених Штатах цю роль покладено на Федеральну корпорацію страхування депозитів), то в разі, якщо банк зазнає значних збитків, покриває їх саме уряд. Проблема ліквідності інша: активи можуть бути доволі непоганими, але якщо їх не можна швидко продати так, щоб вони не втратили вартості, то банк, який стикається зі зняттям коштів, не може вдовольнити попит на готівку за рахунок продажу активів. Щоб вирішити проблеми банку з ліквідністю, центральний банк дає йому позики на резерви, кредитуючи його під заставу активів. Банки стають неплатоспроможними, коли вартість їхніх зобов’язань перевищує вартість активів. Згодом вони мають бути «ліквідовані»; зробити це існує безліч способів, але на практиці все зводиться до продажу активів, доходи від чого спершу покривають застраховані депозити, потім — інші кредити (якщо це можливо), а акціонери забирають решту156.
3.4. Баланси банків, створення грошей банками та міжбанківські розрахунки
Баланс звичайного банку має такий вигляд:157
Типовий баланс комерційного банку
Активи
Зобов’язання і чиста вартість
Кредити
Цінні папери
Резерви*
Інші активи
Поточні рахунки
Строкові рахунки
Інші зобов’язання
Чиста вартість капіталу
Де лежать грошові знаки вкладників? На поточних і строкових рахунках балансу. Зверніть увагу, що це — IOU банків. Банк обіцяє конвертувати поточні депозити (і більшу частину депозитів) у готівку на вимогу.
Припустімо, що «Банк А» має такий простий баланс:
Баланс «Банку А»
Активи
Зобов’язання і чиста вартість
Будівля = 200 $
Чиста вартість капіталу = 200 $
Цей банк ще не провадить банківської діяльності; його власники виплатили статутний капітал, щоб придбати будівлю. Тепер уявімо, що пан Петренко приходить у «Банк А» і каже, що хотів би позичити 200 доларів США, щоб купити автомобіль. Банк перевіряє його кредитоспроможність (вимагає податкові декларації, свідоцтва про право власності на рухомі та нерухомі активи, кредитну історію тощо). Якщо кредит для пана Петренка схвалено, то ось що відбувається в балансі банку:
Баланс «Банку А»
Активи
Зобов’язання і чиста вартість
Кредит панові Петренку = 200 $
Будівля = 200 $
Поточний рахунок пана Петренка = 200 $
Чиста вартість капіталу = 200 $
Зверніть увагу, що загальна сума активів банку і загальна сума зобов’язань тут становить 400 доларів. Щойно банк створив грошові знаки на суму 200 доларів (поточний депозит пана Петренка був поповнений в обмін на власні IOU або зобов’язання позичальника банку, тобто пана Петренка, який пообіцяв виплатити 200 доларів через певний час). Пізніше ми ще обговоримо витрати пана Петренка з його депозиту, але спочатку розгляньмо цей баланс.
Де банк узяв грошові знаки чи створений ним грошовий запис?
• Він не отримав його десь: поточний рахунок був створений з нічого — коли число (200) ввели в комп’ютерну систему банку. У минулому банки також могли випускати свої власні банкноти, але зараз це роблять зазвичай тільки центральні банки.
• Для цього банк не потребував жодних депозитів чи якихось грошових коштів у сховищі. По суті, банк не мав ані грошових коштів у сховищі, ані будь-яких зарахувань на своєму рахунку в центральному банку.
• Банк не видає в кредит усе, що має. Він просто за бажанням створює запис грошового IOU (банківський депозит), купуючи IOU позичальника.
• Ці грошові записи — його зобов’язання, або IOU.
• Створюючи ці банківські IOU, банк обіцяє: (1) на першу ж вимогу конвертувати депозити в готівку; (2) приймати банківські IOU (депозити) в рахунок погашення боргів перед ним.
Поточний рахунок — це лише законна обіцянка конвертувати кошти в готівку на першу вимогу, а також приймати платежі у формі власних IOU банку. Депозит до запитання — це зобов’язання банку, що перебуває у власності вкладника. Коли банк видає кредит, то не конче мусить мати готівку або резервні гроші на рахунку в центральному банку.
Уявіть собі купон на безкоштовну піцу, який ви отримали поштою. Купон був створений ще до того, як піцу спекли: щоб надрукувати купон і відправити його вам, піцерія не повинна мати жодної готової піци. Піцу приготують лише тоді, коли (і якщо) ви покажете купон у піцерії. У нашій аналогії піца — це готівка, а купон — поточний рахунок. Купон («поточний рахунок») може бути погашений піцою («готівкою») в будь-який час. Виявляється, більшість людей задоволені, що мають поточний депозит, і зрідка звертаються по готівку. Якщо люди схочуть одержати готівку, банки отримають її дуже легко. Проблема в тому, що отримати готівку може бути дорого (так само, як готувати піцу стане дорого, якщо подорожчає борошно).
Успіх банківської операції (кредитування шляхом прийняття IOU та створення депозиту до запитання) залежить від:
• здатності пана Петренка виплатити борг (платоспроможності):
– якщо пан Петренко має проблеми зі своєчасним обслуговуванням боргу, це впливає на вартість активів банку, його вхідні потоки доходів і, врешті-решт, на чисту вартість капіталу банку, коефіцієнт достатності капіталу банку, а також на дохід на акціонерний капітал;
• здатності банку дешево придбати резерви, якщо:
– пан Петренко хоче зняти готівку;
– банк повинен погасити борги перед іншими банками: міжбанківські розрахунки;
– банк повинен урегулювати податкові платежі, які здійснив пан Петренко.
Якщо пан Петренко не може здійснювати платежі або якщо банк не має доступу до резервів, коли виникає така потреба, банк опиняється в скрутному становищі: він може стати неплатоспроможним або неліквідним. Перше означає, що його чиста вартість упаде до нуля або й нижче; друге — що він не здатен задовольнити зняття готівки чи клірингові вимоги. Таким чином, навіть якщо банки можуть створювати необмежену кількість депозитів, робити це їм не з руки, тому
