Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Якщо будь-який інший суб’єкт економіки, окрім уряду90, спробує випустити національну валюту (крім випадків, дозволених законодавством), його судитимуть як фальшивомонетника з подальшими суворими наслідками.
Далі суверенний уряд вводить податкові зобов’язання (так само, як штрафи та інші внески) у власній валюті розрахунку, а також вирішує, яким чином вони можуть бути сплачені. Тобто уряд вирішує, який саме платіж він прийматиме, щоб платники податків могли виконати свої зобов’язання.
Нарешті суверенний уряд вирішує, яким чином він здійснюватиме власні платежі: розрахунки в межах купівлі товарів та послуг або задоволення власних зобов’язань (наприклад, соціальні виплати пенсіонерам чи відсотки за поточними боргами). Більшість сучасних суверенних урядів роблять платежі та, відповідно, вимагають проведення податкових платежів у власній валюті.
У наступному параграфі ми продовжимо обговорювати цю тему, розслідуючи той фундамент, на якому ґрунтуються сучасні гроші, іншими словами — яке забезпечення мають сучасні гроші.
Блок: Відповіді на запитання читачів
У цьому блоці дозвольте нам коротко відповісти на два запитання, які часто ставлять читачі. Більш докладно ми розглянемо ці теми пізніше.
Запитання: Як пов’язана суверенна валюта і валюта як засіб обміну товарами та послугами?
Відповідь: На самому початку посібника ми розглянули концепцію валюти як грошової одиниці обліку (див. розділ 1 «Основи макроекономічного обліку»): наприклад, долар у США та фунт у Великій Британії. Це засіб обліку, така сама міра, як сантиметр, метр чи кілометр. Він не існує навіть на рівні електроніки — жоден добре натренований мисливський пес не зміг би натрапити на його слід. Наша концепція абстрактна та суто репрезентативна.
Далі ми зупинилися на грошових знаках, номінованих у визначеній грошовій одиниці обліку. Деякі з них можна відчути на дотик або запах. Те саме стосується одиниці, якою вимірюють довжину: її не може відчути мисливський пес, але нею можна виміряти цілком відчутні фізичні об’єкти. Наприклад, гусениця завдовжки 2,5 см, моя стопа — приблизно 30 см, а футбольне поле — це відстань від носа Генрі Першого91 до його великого пальця на руці, помножена на 100 (а може, й більше, адже ми знаємо, що всі королі полюбляли перебільшувати свої анатомічні особливості — так само, як нині це роблять відомі репери). Отже, грошові знаки можуть бути речами, які можна «відчути нюхом», як монети чи паперові банкноти, або чимось невідчутним на кшталт електронних записів. Ми ще розповімо набагато більше про природу речей, що вимірюються в грошовій одиниці обліку.
У цьому параграфі було представлено концепцію суверенної валюти — національної грошової одиниці, яку визначив та запровадив суверенний уряд. У той час як одиницю грошового обліку теоретично могли б створювати та приймати приватні суб’єкти економіки, суверенну валюту встановлює суверенний уряд. Зазвичай це первинна валюта (коли й не єдина), що перебуває в обігу в суверенній державі.
Слово «валюта» часто вживається на позначення не лише грошової одиниці обліку, ухваленої суверенним урядом, а й грошових знаків, випущених суверенним урядом та номінованих у національній грошовій одиниці. У Сполучених Штатах валюта — це грошові знаки у формі монет, що випускає Казначейство, та грошові знаки у формі паперових купюр, що випускає Федеральна резервна система США. Тобто ми вживаємо слово «долар», сплутуючи різні поняття — з одного боку, говоримо про «долар», коли маємо на увазі суверенну валюту (грошову одиницю обліку), а з другого, називаємо «доларами» грошові знаки (монети або паперові купюри), які випустив американський уряд.
Ми ще не торкалися «засобів обміну». Підручники з економіки та фінансів переважно починаються з теми про «засоби обміну» (згадайте, як Робінзон Крузо і П’ятниця шукали мушлі, які підійшли б для цієї мети). У нашому посібнику ми відмовилися від цього підходу та свідомо чекаємо, щоб представити концепцію. Проте, забігаючи трохи наперед, скажемо: так, грошові знаки або валюта, випущені урядом, загалом функціонують як засіб обміну. Інші грошові знаки, випущені приватними суб’єктами, теж часто виконують цю роль: це насамперед чеки, які виписують на банківські депозити (хоча дебітні картки швидко їх заміняють).
Але «засіб обміну» — це функція грошових знаків, що насправді не дуже допомагає зрозуміти природу грошей. Є й інші функції, як-то засіб платежу (сплата боргів), засіб міри вартості та інші потенційно можливі.
Якщо ви відвідаєте відносно новий ресторан швидкого харчування або будь-який інший сімейний бізнес у Сполучених Штатах, то часто на стіні побачите рамку з доларом за склом та підписом на кшталт «Перший долар, який ми заробили». У цьому випадку функція грошей —сувенірна, нагадування про привід для гордощів власника закладу. Два десятиліття тому була купа історій про брокерів з Волл-стрит, які використовували скручені стодоларові купюри з однією метою — як засіб доставки кокаїну. Не думаю, що варто випереджати події й надмірно акцентувати увагу на різноманітних функціях грошей. Дозвольте спочатку хоча б спробувати зрозуміти їхню природу.
2.2. Яке забезпечення має суверенна валюта та чому хтось має її приймати?
Коли тридцять років тому я почав викладати, більшість студентів уважали, що американський долар має золоте забезпечення і цінний завдяки тому, що Форт-Нокс92 заповнений золотом. Вони думали, що якби приїхали до форту з готівкою зі своїх схованок, то могли б завантажити власні авто золотом (і були шоковані, дізнавшись, що немає ніякого золотого забезпечення ще з часів їхнього дитинства). Натомість сьогодні дуже мало студентів поділяє подібні переконання; всі вони вивчили, що наша валюта фіатна93 (або директивна, тобто визначена державними законодавчими актами та конституцією). Вона взагалі нічим не забезпечена, або принаймні так стверджують.
Погляньмо, що ж таке валюта. Чи ховається щось за нею?
Чи можуть бути резерви дорогоцінних металів чи іноземної валюти забезпеченням для суверенної валюти?
Тривалий час навколо суверенної валюти була плутанина. Наприклад, багато політичних діячів та економістів не могли збагнути, чому приватний сектор приймає валюту, випущену суверенним урядом, коли той здійснює закупівлі товарів та послуг (тобто витрачає).
Як і мої студенти колись, багато хто й досі наполягає: щоб валюту приймали як платіжний засіб для обігу в економіці, її треба «забезпечувати» дорогоцінним металом94. Наприклад, такої думки вічний кандидат у президенти США Рон Пол95. Історично склалося, що уряди іноді підтримували
