Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Коли Кадмас починав ось так от мовчати, коли його погляд застигав і, відмовившись від усього зовнішнього, занурювався всередину власної душі, вона починала ревнувати. Їй дуже хотілося знати, про що він думає. До того ж її насторожувало те, що Кадмас майже перестав цікавитись долею Оейде.  Можливо, він здогадується, але поки не розуміє, про що саме?

– Хочу запитати тебе дещо! – він допитливо подивився їй в обличчя, і дівчина тієї ж миті залилася фарбою, злякавшись, що мова знову піде про неї.

– Питай, якщо є потреба! – відповіла вона, намагаючись, щоб голос не тремтів. 

– Ти кохала коли-небудь?

У дівчини від здивування й подих перехопило. Якого завгодно чекала вона запитання, але тільки не такого.

– Навіть не знаю, що тобі й сказати на це, – від збентеження вона почервоніла, напевно, аж до самого коріння волосся.

– Не соромся, прошу тебе! Мені потрібно зрозуміти...

– Що?

– Може тобі  ця розмова здається дивною і безглуздою, але я прошу відповісти. Якщо ти кохаєш когось, знаючи, що ви однаково не будете разом, що він одружиться з тією, кого виберуть батьки, що його наречена вже в дорозі, і ви дуже скоро мусите розлучитися... Що ти б ти зробила?  

Попри спекотну передвечірню годину в Оейде похолоділи долоні від страшної здогадки.

–  У тебе є кохана? – з якимось тихим переляком   запитала вона.

– Важко сказати, – Кадмас знизав плечима, – є дівчина, до якої я  начебто прив'язаний. Ми з дитинства знали одне одного, а потім...

– Ти боїшся, що вона не захоче миритися з твоїм одруженням?

– Вона знала про свою долю від самого початку наших стосунків. Я нічого їй не обіцяв... Що з тобою? Моя відвертість тебе лякає?