Світляки на полі бою - В В Срібна

*― Ваше високосте Закір. Я тут не просто так. У мене є пропозиція.

*― Що ж, я уважно тебе слухаю. – примружившись, він подивився на Джабіра.

*― Я поверну вам трон, а ви зробите так, щоб Айнур не вставав у мене на дорозі та не повернувся на місце радника.

*― Чому ж ти просиш це у мене, а не у Рустема? Я впевнений, що у тебе є те, що йому потрібно.

*― Рустем занадто цінує Айнура і як тільки схопить, зробить радником, а я цього не хочу.

*― Чому я повинен тобі вірити?

*― Ви не повинні, але наші цілі не заважають один одному.

Закір зміряв чоловіка поглядом, посміхнувся і сказав:

*― Я згоден.

Джабір прихилив голову перед Закіром і сказав:

*― Я перший радник, Джабір, до ваших послуг, ваше високосте.

*― Знайомся, це Данило. Він один з моїх соратників.- сказав Закір вислухавши його слова.

З не освітленої частини кімнати вийшов чоловік, який посміхався дивлячись на Джабіра.

*― А тепер можеш іти. Данило передасть тобі всі потрібні деталі завдання.

*― Зрозумів.- виходячи відповів він.

За декілька хвилин Зкір підійшов до Данила і прошепотів йому на вухо:

*― Коли буде бій, підстрель Айнура, але не вбий. Він мені потрібен живим.- посміхнувшись сказав він.

*― Зрозумів, але дозвольте поцікавитися, навіщо він вам?

*― Думаєш, що мій брат просто так зі всіх сил намагається його утримати? Рустем далеко не дурень і чудово розуміє наскільки він корисний, якби не цей хлопець, мій дорогий брат ніколи б не отримав цей престол.- витримавши невелику паузу, він додав:- Я завжди отримую, що забажаю, але тоді я вперше не зміг когось підкорити.

Ян стояв у стіни чекаючи Дем’яна, який складав останній екзамен. Цього року він проходив на свіжому повітрі й багато молодших курсів позбігалися подивитися. Ян же очікував лише, щоб відправитися додому. Йому було трішки сумно через те, що більше не буде в одній академії з Дем’яном, але з іншого боку, вони зможуть зустрічатися у місті.

Кожного року вибиралася одна дисципліна з якої й був підсумковий екзамен. Дисципліну повідомляли прямісінько на екзамені. Цього разу це була бойова магія. Остільки це був випускний екзамен, всі вчителі та директор контролювали кожен крок випускників, адже все повинно було бути максимально чесно і точно, адже це перша академія, якщо звідси зможе випуститися хтось недостатньо вправний, то її репутація буде знищена, а друга академія зробить все, аби зайняти місце першої. Тому, кожного року на випускників лягав важкий тягар, гарна здача екзамену або виліт з величезним позором.

Галявина була огороджена бар’єром. По центру була дерев’яна лялька зі спеціальною печаттю. При активації вона переходила в бойовий режим.  Печать була випалена магією вогню. Це було коло в центрі якого був квадрат, а від кола відходили не великі проміні.

Під бар’єр зайшла дівчина і печатку відразу активували. За мить в сантиметрі від неї пролетіла вогняна куля. Вона не стала зволікати та перенаправила її назад у ляльку за допомогою магії вітру попередньо підсиливши, але лялька не зламалася і їй довелося повторити це ще декілька разів. Кожна куля створювала вибух в декілька метрів у висоту, а дівчині під час бою доводилося уклонятися не тільки від магічних, а й від фізичних атак, але вона все ж пройшла. По її рухах було чудово видно її хвилювання через що вона і робила елементарні помили через які не змогла здати на відмінно, але все ж здала на достатній рівень, що вже було великою перемогою, якщо справа стосувалася екзамену першої академії.

Так пройшло близько двох годин. Кожен з учасників використовували свій стиль введення бою. В цілому, більшість проходила іспит за середній час, але деяким було досить важко і через витрачену кількість часу вони ледь отримували достатній рівень. Нарешті настала черга Дем’яна. Вийшовши на поле, він відразу підсилив себе магією. Після активації ляльки він за декілька секунд активував магію води з якої зробив лезо, яке в довжину було як все поле бою і вдарив прямісінько по печаті, лялька закрилася руками аби прикрити її, але її руки, як і її саму розрізало навпіл. Дем’ян справився за найкоротший час чим викликав бурю овацій і навіть сам директор йому аплодував.

Цього року виявилося, що лише п’ятеро з більш ніж сотні випускників, отримали відмінно, хоча на рахунок двох викладачі досить довго сумнівалися, адже вони ледь змогли вкластися у хвилину, що було гранню часу для отримання відмінно. Всі інші змогли пройти на достатній рівен, а двом з них дуже пощастило й вони ледь закрили на цей рівень, ще б трохи й ті б вилетіли.

Яну довелося чекати ще й видачу так званих “Елюарів”, сувоїв, які містили всі дані випускника, це був найважливіший документ у світі магів, без нього ти фактично не мав права ні на що, якщо ти вже не навчаєшся. Права тих, хто навчався підтверджував “Юрарій” це був документ, який оновлювали кожного року. В ньому були записані всі дані від ім’я до ступеня росту. Знаків, які демонстрували по черзі від якого і до якого рівня людина просувалася кожного року. Ще за пів години всіх відпустили й Дем’ян нарешті підійшов до Яна.

*― Щось цього року все досить сильно розтягнулося. – зауважив він.