Легковажна наречена - Аліна Амор

Але я стримала цей несвідомий порив, сіла на диван, вчепившись пальцями в коліна і подивилася магу в очі:

- Філіпе, ви хотіли мене бачити?

- Так, Евелін. Сьогодні вночі я мав нагоду поговорити з Райаном, і він розповів деталі вчорашніх подій. Так ось, у мене до тебе одне питання – де ти навчилася так битися?

Він спитав і вчепився в мене уважним холодним поглядом.

Я зам'ялася. Ну, що відповісти? Що мене вчив батько, підполковник поліції у відставці? Який досить надивився на злочинний бік життя і вирішив, що зробить усе можливе, щоб його дочки завжди могли себе захистити? Розповісти, як відпрацьовував із нами навички самооборони до автоматизму, до рівня рефлексів?

І, як завжди, я почала брехати на ходу:

- Не знаю як це сталося. Я дуже злякалася і розлютилася... - промимрила я і опустила очі вниз.

Просто не могла витримати цього напруженого погляду. Не могла й усе тут!

Через кілька хвилин Філіп перебив мене:

- Я звісно не найкращий дядько і рідко бачився з племінницею, але знаю її непогано. І ось що скажу, ти – не вона.

Він зробив паузу, підвівся, обійшов стіл, зупинившись біля мене, і повільно, але впевнено промовив:

- Евелін не змогла би побити чоловіка. Вона надто ніжне створення для цього.

Я підняла на нього зляканий та шокований погляд. Мій найстрашніший жах у цьому світі став дійсністю. Мене розкрили…

Я відкрила було рота, але не змогла вимовити ні слова. Страх скував тіло і душу, навіть серце наче зупинилось.

Граф де Ларуа здавався спокійним та уважно розглядав мене як метелика під лупою. Він зрозумів, що я налякана і, бажаючи заспокоїти, уже значно миролюбніше пояснив:

- Евелін сама просила віддати її на навчання до монастиря, вона дуже релігійна, і вірила, що так буде ближче до світлих богів і своїх батьків… - по обличчю Філіпа раптом пройшла судома.

Він важко зітхнув і різко промовив:

- Скажи, як тебе звуть та звідки ти?

Так, заспокоюємось. Інквізиції в Мірадейї, наскільки я знаю, немає, і спалювати мене на багатті граф, здається, не налаштований.

І я зізналася, хоча голос не слухався, тремтів і місцями зривався:

- Мене звати Еліна Смірнова. Я з іншого світу. У нас зовсім немає магії.

Я почала розповідати, говорила й говорила, ніби греблю прорвало. Як же я втомилася ховатися та боятися! Навіть якщо мене зараз кинуть до в'язниці, все одно все викладу як на духу. Просто тому, що не можу зупинитися. Яке ж це полегшення відкритися іншій людині та випустити те, що так довго тримала у собі!

Я розказала про свій світ, про сім'ю, про політ літаком. На літаках довелося зупинитися, Філіп не одразу зрозумів що це і навіщо потрібно. У Мірадейї маги пересуваються через портали, дракони використовують ще й свою магічну форму, а прості люди - вози чи карети. Є ще кораблі ще для далеких подорожей морем.

Розповіла я й про перше враження тут, про окровавлений кинжал. І як вирішила не відкриватися йому чи комусь іншому поки не розберуся у всьому. А також про те, як цілими днями копалася в бібліотеці, намагаючись знайти шлях додому, але досі не знайшла нічого.

Граф повернувся у крісло, поставив лікті на стіл і сперся підборіддям на зчеплені в замок пальці, ніби його голова раптом стала нестерпно важкою. Він більше не перебивав мене та слухав уважно. Коли я скінчила розповідь, маг довго мовчав, занурившись у роздуми. Мабуть, поки я не зізналась, граф не був до кінця впевнений в тому, що я з іншого світу, і йому й самому було важно у це повірити. Але зрештою він промовив:

- Давай тепер я розповім усе що знаю.

І Філіп почав, вдумливо підбираючи слова:

- Тоді, під час замаху, я спізнився. Душа Евелін уже залишила тіло. Але я не міг дозволити їй померти, – його голос раптом зірвався, і він замовк.

Графу явно важко було про це говорити, але через хвилину він продовжив:

- І я згадав про ритуал повернення душі. Він заборонений і його використання карається суворо. Мало хто й знає про нього, та ще менше магів здатні правильно провести. Але я не міг гаяти часу, кожна мить була на рахунку. Обряд треба було провести якнайшвидше, поки душа не встигла відлетіти далеко. І я наважився на це. Але виходить, що замість душі Евелін притягнув твою. Ви схожі – молоді дівчата, колір ваших аур майже однаковий, навіть імена співзвучні.

Я не проводив цей ритуал раніше, і не знав усіх деталей та небезпек. З самого початку відчував: щось пішло не так, хоча ти поводилася тихо та скромно, як і справжня Евелін. Перші підозри з'явилися після того випадку з втечею. Племінниця не виявляла інтересу до магії, незважаючи на високий потенціал, і володіла лише базовими навичками. Той фантом, про який розповів Райан, здивував мене. Як і сам вчинок. Евелін не властива була хитрість.

Ще одна моя помилка була в тому, що я приблизив до себе та своєї сім’ї такого привабливого юнака як Крістіан. Я не усвідомлював його впливу на жінок… Крім того, він здавався мені хорошим хлопцем із порядної родини. Я ж знав його з дитинства.