Легковажна наречена - Аліна Амор

Ми ще поговорили трішки про новий світ і про нареченого, та якоїсь миті я помітила, що образ мами почав стоншуватися і танути, наш час добігав кінця та потрібно було прощатися.

Мама теж це зрозуміла і сказала:

- Ліночко, нам так тебе не вистачає!

На моїх очах виступили сльози і я стиснула зуби щоб не розревітись.

- І я за вами сумую... Я люблю вас і рада, що у вас з татом є Христина та Альбіна... Але ви назавжди залишитеся в моєму серці, а я - у вашому. Я вас ніколи не забуду!

Вона майже розтанула, коли я вигукнула:

- Головне – пам'ятай, що це не сон. Це все правда!

Після розмови з мамою на душі стало трішки світліше та легше, хоча всередині розлився сум та туга.

Ще я зрозуміла, що рідні залишаються з нами, навіть якщо вони не поряд.

І відчула, що минуле життя почало потроху мене відпускати.

Душа моя давно знала, що цей новий світ тепер мій, справжній. Що я стала його часткою. Тому відчувала все так яскраво, втягувалась у всі події, закохувалась і розчаровувалась, ховалась та боролась. Але постійно свідомо зупиняла себе, пам'ятаючи, що мені треба повернутися додому. Розум не приймав нової реальності, і я весь цей час жила в стані роздвоєності. Душа рвалася до нового життя, а розум намагався повернути мене назад. І тільки коли прийняла правду, я з полегшенням зітхнула і дозволила собі жити. 

Але що робити з Райаном?

Це не мої заручини та й не моє рішення. І заручений герцог зовсім не зі мною. Та й я звикла сама будувати своє життя.

І знайомі ми менше місяця!

Ну який тут може бути шлюб? Навіть смішно. Куди мені тепер поспішати? Райан, звичайно, дуже мені симпатичний, але якось це все неправильно. Може дівчата Мірадейї так виховані, що вискочити заміж у вісімнадцять – найвище щастя, але це точно не про мене.

І чи готовий буде Райан почати все з початку зі мною, а не з Евелін де Ларуа?

___________________________

Настрій глави: Robbie Williams - Angels