Легковажна наречена - Аліна Амор

- Не розумію... А цей чоловік у темно-смарагдовому камзолі з вишивкою золотом? Він весь вечір не зводив з мене очей.

Наречений здивовано глянув на мене і я додала:

- У нього ще такий тонкий шрам через усю праву щоку.

На обличчі герцога відобразилося розуміння, і він кивнув:

- Маркіз де Санд. Схоже, ще один твій шанувальник, – криво посміхнувся Райан. І задумливо додав, - навряд чи він замішаний, але варто перевірити.

Мені захотілося вліпити собі долонею по лобі. Що я майже зробила, але вже підіймаючи руку, змінила напрямок та швидко поправивши мокре пасмо за вухо.

На мене ж можуть вирячитися не тільки агенти під прикриттям… Іноді забуваю, що я ще й приваблива дівчина…

Тим  часом, ми зайшли у дім і проходячи хол, я помітила у вазі гілочки цвітучого жасмину. Це виглядало дуже незвичайно адже аристократи в Мірадейї віддають перевагу трояндам. Замки, палаци та особняки, в яких мені доводилося бувати, завжди прикрашали вони: білі, червоні, рожеві та які завгодно, але завжди саме ці квіти.

- Райане, ти любиш жасмин? - здивувалася я.

- Так, з деяких пір мені подобається його запах, - із загадковою усмішкою промовив він.

- Чудовий вибір, – підтримала я.

- Ти думаєш?

- Впевнена!

І чому мені здається, що ми говоримо зовсім не про жасмин?

Герцог привів мене до колишніх покоїв сестри на другому поверсі. Вони виявилися світло-рожевими і якимись ляльковими. Підійшов до білої дерев'яної шафи і відчинив різьблені дверцята.

- Вибирай сукню. Ось тут - ванна кімната, - він вказав поглядом у бік дверей, - А я чекатиму у вітальні. І пришлю покоївку, вона допоможе з усім цим, - наречений невизначено обвів гардероб рукою.

Я подякувала, і він залишив мене.

Одразу попрямувала у ванну, де швидко ополоснулася від морської води. Потім загорнулася в довгий рожевий рушник, і спантеличено глянула свій на мокрий одяг. Бо ж не тільки моя сукня промокла, а й уся білизна та панчохи... Від цього відкриття стало якось не по собі.

Цікаво, а як би вчинила справжня аристократка на моєму місці? 

Хоча, впевнена, вона просто не потрапила б у таку ситуацію.

Подумавши, вирішила не морочитися, побуду трохи без білизни. Все одно ніхто ж не помітить. Тому акуратно склала мокрі речі, сховала всередину сукні білизну та панчохи, і поклала їх на плетене крісло, що стояло поруч із ванною. Попрошу потім покоївку відправити їх з лакеєм у замок графа. Повернулась до гардеробу сестри Райана та почала розглядати розвішені сукні.

Ізабель була трішки вищою за мене, і якщо її сукні в талії гарно стягувалась шнурівкою, то поділ, який волочиться по підлозі, виглядатиме якось убого, ніби крадений одяг з чужого плеча.

Поки я так розмірковувала, розглдядаючи себе у великому овальному дзеркалі, одягнута у розкішну темно-синю атласну сукню, в кімнату саме постукала, а потім зазирнула славна літня служниця, кругленька та рум’яна як свіженький пиріжок із печі. Вона зайшла, присівши у кніксені та доброзичливо привіталася:

- Добрий вечір, мадемуазель Евелін! Мене звуть Марі.

Жінка здалася мені напрочуд домашньою та добродушною, від неї так і віяло теплом, і я теж радісно посміхнулась у відповідь:

- Буду рада помічниці!

Марі привітно дивилась на мене, склавши повні руки на білосніжному фартуці, і сердечно промовила:

- Як же я хотіла вас побачити! Завжди мріяла, щоб у нашого Райана була така мила та чарівна наречена!

Я зашарілася і скромно опустила очі, жінка ж вирішила не бентежити мене ще більше та одразу зрозумівши причину моїх труднощів, сказала:

- Вам мають підійти підліткові сукні Бель.

І почала прудко перебирати гардероб. Перше ж вбрання, яке вона витягла, підкорило мене. Сукня була простою, чорного кольору, вишитою срібною ниткою, з відкритими плечима, але при цьому шалено стильною та якоюсь готичною. Начебто і скромна, та довжиною до п'ят, але нижню сорочку під таку не одягнеш - плечі оголені, лямок та рукавів немає, а декольте хоч і не глибоке, але цілком відкрите. Загалом, чудова сукня, треба брати!

Коли я одягла її та вийшла із-за ширми, Марі ахнула і сплеснула руками. А я переконалася, що це саме те, що потрібно. Довжина якраз і в талії сіло як на мене шите.

Я попросила служницю підібрати волосся на скронях і заплести з цих пасм косу. А поки вона заплітала, все нахвалювала який Райан чудовий та розумний. У мене не залишилося сумнівів, що літня жінка любить його як рідного сина, та було приємно слухати, як нахвалюють нареченого ніби я й справді збиралася за нього заміж. Вона прийняла мене як рідну і цей будинок відразу здався набагато затишнішим.

Врешті, з допомогою Марі я була зібрана та вийшла з кімнат Бель. А коли підійшла до сходів, одразу оцінила їхню тактичну перевагу - вони спускалася прямісінько у вітальню, де чекав Райан.

Герцог сидів, розслаблено відкинувшись на спинку дивана, і легка усмішка блукала його губами. Чому він так радіє? Я простежила за поглядом нареченого і побачила, що він дивиться на стіну. Явно не шпалери в полосочку так його надихають! Значить, усміхається якимось своїм думкам... І тут він помітив мене.