Світляки на полі бою - В В Срібна

― Дякую! Все ж я радий, що ти можеш використовувати магію при мені.

― Я теж. - хлопець лагідно посміхнувся.

Чоловік сидів за столом і плакав, як ніколи. По його ще молодому обличчю текли гіркі сльози.

― Досить тобі сину.- сказав дід.

Від його слів він скипів, вдаривши руками по столу, різко встав і закричав:

― Що досить!? Я утратив свою дружину, а мої діти матір! І навіть поховати її нормально не зможу, бо негоже! Як тут заспокоїтися!?

― Припини! Я теж невістку втратив! А за похорони, щось вигадаємо. Я домовлюся зі священником, він вже давно мені повинен, а в селі всім скажемо, що вона не повісилася, а просто померла від хвороби, або ще якусь причину вигадаємо!

Не дивлячись на слова батька чоловік не переставав плакати, тому дід швидким рухом взяв в руки палицю, яку поставили коло столу і попрямував до церкви.

Вже була досить глибока ніч, тому в церкві вже нікого не мало бути, але старий знав, що священник ще не пішов, що він майже до самого ранку залишався там вимолюючи у бога прощення за гріх, який він скоїв.

Старий не помилився. Зайшовши в середину, він побачив досить молодого священника, який стояв перед Божим ликом на колінах і молився. Церква не була багато зроблена, всі ікони зробив сам священник, як і більшість церковного приладдя. Дід не став відривати його, він став в сторінці й тихо чекав. Молоде обличчя священника вкривало тепле світло свічок, його світле, русяве волосся переливалося золотом. В селі його часто зрівнювали з ангелами божими, але хлопець завжди заперечував. Нарешті закінчивши молитву, він встав з колін і обернувшись, посміхнувся і сказав:

― Добрий вечір,  що привело вас до мене в настільки пізній час?

― Не тут, відійдімо. Не перед ликами святих таке обговорюється.

Священник насупився, але пішов з дідом надвір. Вони зайшли на невеличкий задні дворик, який був чимось схожим на сад.

― Бачу твоя сестра без діла не сиділа. Тут і справді дуже гарно.

― Так, ви праві. То навіщо ви прийшли.

― Біда у мене. Я прийшов, щоб забрати борг.

― І чого ж ви хочете ?

― Думаю ти вже чув, що за горе у мене сталося. Хочу, щоб ти дівчинку мою відспівав.

― Чув, але не відома мені причина її смерті.

― Я сам не розумію, як так сталося, але повісилася вона.

― Як повісилася? І ви хочете, щоб я її відспівав!? Це ж проти законів Божих!

― Не тобі це казати! Ти мені повинен і зробиш це!

― Що ж зі мною буде, якщо люди прознають!

― Якщо не зробиш цього, я тебе з сестрою туди ж відправлю звідки забрав! Так хочеш на багатті згоріти?

― Ви...

― І не думай, що я цього не зроблю.

― Зрозумів я, зрозумів. Зроблю. Тільки попіклуйтесь, щоб чутки не пішли, що я самогубцю відспівав.

― Отак вже краще, молодець. Ховати будемо післязавтра, десь опівдні. Я за тобою зайду. Сестрі передавай привіт.

Священник зле зиркнув на діда і стиснув кулаки.

― Не сердься ти так. Все ж обійшлося.

― Більше не приходьте до мене з таким. Я свій борг вже відпрацював.

Нічого не відповівши старий посміхнувся і пішов геть.