Острів Вірату - Таня Толчин
Трапезуючи за столом, Сессіл крадькома кидала погляди в бік сидячої неподалік Лігіди. Помітила, що обличчя цієї жінки здавалося напруженим, виказувало невдоволення. Вона немов занурилася у важкі роздуми, куштуючи хлібець з паштетом із цейліги… Чомусь душа молодої Мілгардан відчувала потік негативу від цієї особи, хоча поведінка Лігіди бездоганна, як і її праця в замку. Сессіл намагалася не думати про те, що часто доведеться мати справу з цією жінкою, не тішила така перспектива… І погляд в управительки важкий, неприємний, наче пропалює своїми темними очиськами…
Також Сессіл дивувалася, чому ще й досі не відчувала хранителя Вірату. Ще коли мешкала на Туманному Острові, пощастило за допомогою Кристалів Рівноваги оволодіти даром відчувати усіх хранителів цього світу. Наприклад, на острові Елгерджія під час гостин в матері відразу відчула присутність хранительки Ел, цей безтілесний дух виявився надто балакучий… Також норовлива хранителька відразу й лардонця Рассела не злюбила, навіть зробила так, щоб чоловічі ноги загрузли в піску, коли Мілгардан прямував з берега до палацу Джулли…
На Туманному Острові дівчині вдалося потоваришувати з ящіром Стражем, навіть подумки спілкувалися. Але що не так на Вірату? Чому не відчуває хранителя? Невже його тут немає, але це неможливо, адже на кожному клаптику суші є свій власний хранитель, навіть у водах безмежного океану… Звісно, такі обставини Сессіл насторожували, ще варто буде бодай щось з’ясувати, адже не знатиме спокою.
— Лігідо, це правда, що у замок прибуде ваша племінниця Зейя? — раптом поцікавився хтось з присутніх чоловіків за столом.
— Так, — мовила вона гордовито. — За місяць завершить навчання при дворі імператора Олріга, з нетерпінням чекаю на неї.
— Якось довелося її бачити, вона вродлива, мов богиня! Її навіть назвали Лардонською Трояндою через дивовижний, сріблястий колір волосся… — з захопленням мовив той самий чоловік на ім’я Бірг.
— Так, моя Зейя чарівна! Знайти би для неї гідну пару… — Лігіда здійняла підборіддя, наче відверто натякнула Біргу на те, що він не вартий її племінниці, хоча чоловік обіймав посаду начальника охорони фортеці.
На бенкет до замку з’явилися не всі запрошені Мілгарданом представники знатних родів Вірату, своєю відсутністю виказували небажання давати клятву вірності новому Володарю. Схоже, на острові залишилося чимало прибічників старого режиму покійного імператора Олтора, які не бажали визнати нового господаря. І вже завтра Рассел діятиме рішуче й нещадно, адже неугодних треба позбутися, але зараз не волів думати про це.
— Моя дівчинко, ти втомилася, тобі варто відпочити, — він із усмішкою спостерігав за коханою, яка втомлено позіхала.
— Боги, як же хочу вже спати… — тихо мовила Сессіл.
— Гаразд, моя люба, тоді ходімо до наших покоїв, почуватимеш в моїх.
Стримано бажаючи гостям гарної ночі, пара Мілгарданів у супроводі охоронців покинула залу, хоча гості продовжували бенкетувати. Прибулі здалеку зупиняться на ночівлю в замку, а решта за дві години вже покинуть фортецю.
— Біргу, прослідкуй, щоб усіх гостей супроводили до воріт, а для тих, хто залишиться в замку, вже приготовані покої, — задумливо зітхнувши, Лігіда зверхньо зиркнула на начальника охорони з-під насуплених брів. — Варто відпочити, як слід, адже завтра чимало роботи… Ще доведеться панькатися з новою Володаркою…
