Острів Вірату - Таня Толчин
Навіть попри те, що Кристали Рівноваги були встановлені в чотирьох храмах островів Лардонської Імперії і значно покращили клімат загалом, на відміну від теплої Ельгертанії тут все ще царював холод. На багатьох клаптиках суші розтанули льодовики, ці землі ставали придатними до життя і поступово заселялися людьми. Імператора Олріга вважали героєм та майже богом, адже зумів врятувати світ від війни, а власну імперію від морозів та смертоносної криги.
Застигла на палубі Сессіл нерухомо споглядала береги Вірату. У ранковому молочному серпанку проступали обриси темних скель й мерехтіли численні маячки-ліхтарики. Таке видовище здавалося їй таємничим та водночас моторошним. Ось вона, нова домівка, оповита туманом та невідомістю.
Корабель повільно наближався до берегів невеликої гавані-рівнини, вдалині вже виблискували рядами палаючі смолоскипи, освітлюючи порт Вірату, єдине місце, де є змога пришвартуватися, адже далі лише круті скелі й гостре каміння. Цей острів нагадував неприступну фортецю і якоїсь миті Сессіл здалося, що він є втіленням характеру коханого Мілгардана… Невже це дійсно так? Ці скелі можуть стати як захистом, так і загибеллю, якщо необачно напоротися на них…
Важко видихнувши, дівчина зібралася з думками. Який вже сенс боятися й тремтіти? Навпаки, варто гідно нести тягар відповідальності, ознайомитися з традиціями й звичаями чужого народу, частиною якого доведеться стати.
Посланці імператора Олріга вже повідомили мешканцям Вірату щодо повернення законного господаря Мілгардана, Володаря острову, одноосібного правителя… Звісно, прибічників старого режиму покійного Олтора ця звістка не тішила, адже при дворі розпочнеться чистка, можливо, супроводжуватиметься і кривавими репресіями…
Коли корабель причалив до берегів, Рассел і Сессіл спустилися по трапу на сушу у супроводі чоловіків-ельгертанців імператриці Джулли. Подружжя Мілгарданів зустрічали місцеві воїни, які вишикувалися в дві шеренги обабіч стежини, створюючи для пари щільний коридор з метою безпеки.
— З волі богів мешканці острова Вірату вітають прибулих Володарів! — гучно й рішуче пролунав басовитий голос, назустріч щойно прибулим мандрівникам карбованим кроком прямував доволі високий чоловік із лампадкою в руках, його плечі огортала синя мантія, розшита сріблястими візерунками. — Я супроводжуватиму вас до карети, яка доставить до фортеці! Вітаю з поверненням, Володарю Мілгардане!
— Гарвалоне?! Невже це ти?! Давно не бачилися! — на суворому обличчі Рассела раптом розквітла радісна усмішка, адже той чоловік його давній знайомий, відданий слуга при дворі. Гарвалон на зріст був доволі високим, міцної статури, сріблясто-біле й пряме волосся акуратно зачесане назад. Цупкий погляд ясно-сірих очей відразу зупинився на Сессіл, а зніяковіла дівчина намагалася триматися гідно, кутаючись від холоду в довгий, теплий плащ. Здавалося, чоловік доволі пильно роздивлявся в ній кожну дрібничку. Ельгертанські жінки схожі на екзотичні квіти, яким доволі важко прижитися на суворих лардонських землях. А ось врода місцевих жінок відрізняється, вони стримані, покірні й мовчазні.
На прибулих Володарів очікувала заздалегідь приготована карета, обшита синім оксамитом та запряжена конями. Подружжя Мілгарданів розташувалося на задньому сидінні, а навпроти сів Гарвалон, який крадькома роздивлявся вродливу Сессіл. На щастя, всередині встановлений артефакт обігріву й дівчина відразу розслабилася, розімлівши від тепла. Стягнула з себе теплий плащ, оголила тендітні плечі й руки. Споглядаючи таке видовище, Гарвалон відразу застиг. Звісно, Сессіл поки й гадки не мала, що згідно з лардонськими традиціями, жінкам дозволено виставляти на огляд лише обличчя та зап’ястки. Цієї миті Гарвалон усвідомив, що ніколи ще не доводилося споглядати такої вроди, а на цьому він знався. При дворі мав кілька наложниць, яких здобув у військових походах та придбав на Торгівельних Островах. На жаль, на землях Лардонської Імперії ще досі було рабство, хоча в Ельгертанії імператриця Джулла його скасувала.
Звісно, Мілгардан відразу помітив, як пильно супроводжуючий Гарвалон роздивлявся Сессіл. Різким рухом Рассел здійняв кинутий на сидінні плащ та огорнув плечі своєї пари.
— Але тут доволі тепло, — зніяковіло пробурмотіла дівчина та лише зараз усвідомила, що її й досі не представили незнайомцю. — Моє ім’я Сессіл, — ввічливо всміхнулася сидячому навпроти лардонцю, який не зводив з неї пронизливо-сірих очей.
— Я особисто представлю тебе усім при дворі, Сессіл, — владний голос Рассела пронизував кригою. — Згідно з правилами ти не повинна спілкуватися з чоловіками, доки я не дозволю. Такі наші традиції. Отже, я представлю тебе знатним особам Вірату під час вечірнього бенкету.
— Боги… — дівчина застигла, здивовано округлюючи очі. — Це іще чому?
— Правила для всіх однакові, моя Сессіл, — Мілгардан стиснув губи, пронизуючи її гострим поглядом.
Гарвалон лише мовчки скрушно похитав головою, важко ж доведеться цій красуні в новому, суворому оточенні лардонців з відмінним від ельгертанців менталітетом та мисленням. Але, разом з цією думкою, раптом усвідомив, що вночі не зуміє спокійно заснути, адже опинився у солодкому полоні заборонених мрій щодо нової Володарки Вірату…
Карета повільно їхала звивистою дорогою, здіймаючись до верхівки скелі, на якій височів замок, що належав стародавньому роду Мілгардан. У віконці карети вельми напружена Сессіл з неабиякою цікавістю та завмиранням серця споглядала місцеві краєвиди, які здавалися доволі похмурими у порівнянні з ельгертанськими. Звичних родючих ґрунтів не спостерігалося, навколо, здебільшого, каміння й бідна рослинність.
— На території фортеці є сади, тобі сподобаються, моя дівчинко, — заспокійливо та впевнено мовив Рассел, спостерігаючи за збентеженою парою.
У мідному каскаді променів висхідного Світила, що пробивалися крізь сірі хмари, височіла фортеця з темного граніту. Вражаючим здавалося Сессіл це видовище та водночас лякало застиглою лардонською похмурістю… Численні темні гострокінцеві вежі неначе зрослися між собою. Кам’яне місто острова оточене височезним муром, воно геть ізольоване від світу.
