Невидимі. Таємниця Туманної Бухти - Джованні дель Понте

— Кене? Кене, ти де? — підліток уже не здавався привидом, а був звичайним переляканим хлопчиськом.

Його погляд упав на старого, що стояв біля дверей, і нарешті він усе зрозумів. Це друг, що з’явився в найпотрібніший момент. Але вже не той друг із минулого: він поступився місцем дорослому, якому не можна довіряти…

Кристаль і Сьюзан Купер вистрибнули з ліфта й на секунду засліпли від спалахів світла в глибині коридору. Там удалині, на порозі кімнати, стовбичила фігура, і Кристаль упізнала Кендреда Хелловея. За мить дівчата підбігли до нього.

— Дамо-о-оне-е! — закричала юна Сьюзан, коли зрозуміла, у чому річ. Вона спробувала кинутися на допомогу другу, але Кристаль утримала її. Онучка точно знала, що слід робити.

Вільною рукою вона схопила за руку Кендреда Хелловея, в очах котрого читалося безсилля.

У цей момент юний Дамон відчув щось: відчув, що цей дорослий, який був в іншому житті його найкращим другом, зумів зберегти в собі дитячу чистоту, ті ідеали справедливості й дружби, котрі вони захищали разом. І тоді подивився на іншого себе, який подорослішав і відмовився від усього того, у що вірив, який зрадив свою душу та підкорився некерованій пожадливості.

Хлопчина підвівся й пішов назустріч злому чаклунові.

— Дамоне Найте, — оголосив він, — ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

У цей момент старий Дамон закінчив читання. Йому залишалося лише перерізати горло Пітера. Але щось його затримало.

— Дамоне Найте, — повторив юний ватажок Невидимих, — ти зрадив свої ідеали, дружбу, всю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

Сьюзан підійшла до керманича загону й простягнула йому руку.

— Дамоне Найте, — повторили вони разом, — ти зрадив свої ідеали, дружбу, всю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

Вільною рукою Дамон стиснув руку Марка, і цієї миті полум’я, що мучило хлопчика, зникло.

— Дамоне Найте, — повторили вони втрьох, — ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

Вільна рука Марка дотяглася до руки Грети, і дівчинка теж опам’яталася.

— Дамоне Найте, — знову повторили діти, — ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

Нарешті Грета вільною рукою взяла руку Девліна.

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

— Hi! — вигукнув старий Дамон Найт. — Тепер ви мене не зупините! Мені залишилося зовсім трохи, чуєте? Зовсім трохи!

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий, — хором повторювали Невидимі, стискаючи кільце. Чим більше вони наближалися до мага, тим темне провалля в підлозі все зменшувалося, спалахи блискавок ставали рідшими, а жирні щупальця зникали в дірці.

— Ні, це несправедливо, несправедливо! — протестував чаклун і у відчайдушному пориві трохи не різонув кинджалом по горлу Пітера.

Але останні щупальця виявилися швидшими: схопивши Найта за ноги, потягнули його до провалля.

Malartium випав у Дамона з рук.

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

— Кене! — гукнув старий Дамон Найт. — Друже, допоможи, не дай їм забрати мене!

Кендред Хелловей стояв нерухомо. Усе, що сталося, було дуже важко винести. Проте він помітив: старий друг уже виглядав так, як належало в його віці: волосся посивіло, зморшки вкрили обличчя. От і остання ілюзія розсіялася.

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

— Кене, благаю, тільки ти можеш мені допомогти! — Дамон Найт усе глибше занурювався в провалля.

Кендред Хелловей не стерпів. Він облишив руку Кристаль і кинувся до старого друга. Проте кільце Невидимих уже стиснулося навколо Дамона, перетворившись на непереборний бар’єр.

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

— На допомогу, Кене, благаю!

— Руку, Дамоне, дай мені руку!

Пальці старих друзів ось-ось мали зустрітися.

— Ні, пане Хелловею! — закричала Кристаль. — Якщо ви до нього доторкнетеся, самі станете проклятим!

— Але як я його кину, ми ж із ним… колись…

— Колись… — повторив старий Дамон Найт і, коли Кендред Хелловей майже дотягся до нього, раптом прибрав свою руку.

Сильним ривком щось затягнуло його в провалля, і краї діри відразу зімкнулися.

— Дурний, божевільний, — плакав Кендред. — Мій нещасний друг.

— Дамоне Найте, ти зрадив свої ідеали, дружбу, усю справу Невидимих. За це будеш проклятий.

Усе скінчилося.

Невидимі розімкнули кільце та приголомшено дивилися один на одного.

Кристаль підбігла до Хелловея й міцно його обійняла. Він гаряче притиснув її до себе.

У тиші кімнати пролунав голос.

— Отже… Старість, старість… Ага, ось тут, — бурмотів Ангус Скрімм, перегортаючи Malartium. — Так, значить, у цьому весь секрет? І справді, дитячі забавки…

— Дай-но сюди! — наказав Дамон Найт, ватажок Невидимих.

— Не треба кип’ятитися, молодий чоловіче. Я зав’язав.

— Дай-но сюди! — повторив хлопчик і простягнув руку.

Скрімм завагався, але все-таки вклав Malartium у руку Дамона, який передав його далі Марку.

Кристаль почула голос у себе в голові:

— А тебе як звуть? — спитав її керманич Невидимих.

— Кристаль.

— Ти могла б бути нам корисною, Кристаль. Що