Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік

Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік

Читаємо онлайн Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік
Гібді, виїхавши на Нерівний шлях, рушив на захід; інші ж направилися прямо до Кагака, до самих Мідних гір.

Гібді, сидячи на козлах, закутав Фалміна в покривала, а на себе накинув декілька плащів. Час від часу чаклун приходив до тями, чим дуже тішив свого друга. Це давало надію на те, що Фалміна можна врятувати.

Ввечері вони доїхали до маленького містечка, де Гібді у місцевому заїжджому дворі зміг вибити для Фалміна найкращу кімнату. Вночі, коли за вікном йшов маленький сніжок, чаклун на декілька хвилин прийшов до тями. Побачивши бороданя, який сидів поруч із ним, він хрипло запитав:

— Гібді, полювання закінчилося?

Гном дружньо й тихенько відповів:

— Так, Фалміне, воно закінчилося.

— Знаєш, мені приснилося, що нас усіх врятували бісові леприкони й дракон, якого звати Яленіраведдін.

Рудий гном на мить усміхнувся, поклав руку Фалміну на плече.

— Скажу лише, друже, що навіть найдивовижніші сни іноді можуть справдитись.

— Гібді.

— М?

— Дякую тобі. І…знаєш…я захистив їх. Я виконав обіцянку.

— Яку обіцянку, Фалміне? Ти знову мариш?

— Ні, уже не марю. Але тепер мені потрібно виконати лише одну клятву, яку я колись дав собі.

— Розумію, про що ти.

— Я захищу її. Захищу свою дитину, чого б мені це не коштувало.

Востаннє подивившись на вогонь, що палав у каміні й під симфонію болю, яким гуділо все тіло, чаклун заснув.

Розділ II

Сказав тоді король, руками вимахуючи: «Будеш тепер мені, чаклуне, служити! Будеш голови драконячі приносити і мені честь віддавати! Будеш мене своїм володарем звати!»

Чаклун лиш усміхнувся вовчою посмішкою, глянув на зухвалого короля вбивчив поглядом. Тієї миті скорчився король, схопився за серце, впав та завмер. Усі слуги замовчали, навіть лицарі ні словечка не сказали. А чаклун, не перестаючи усміхатися, уклонився мертвому королю та й пішов своєю дорогою. Не спиняв його ніхто, бо бачили, що людина ця силу надприродню має, а погляд той і дракона вбити може, не те що якогось короля.

Сто одна невигадана історія. Лілія Летлі.

Якби на сьогоднішній день в світі було більше людей, які бажали б власного щастя більше, ніж вони бажають нещастя інших, через кілька років ми змогли б жити в раю.

Бертран Рассел

День був похмурим, а хмари віщували дощ. Попри це, Фалмін вирішив трішки порибалити. Плани про відпочинок зникли тоді, коли був змушений взяти із собою маленьку Ельгіду. Дівчинка завжди і всюди була із батьком.

— А ми побачимо рибу? — спитала, коли вони дійшли до великого озера.

— Сподіваюся, — відповів Фалмін, розкладаючи вудочки. — Головне на риболовлі — терпіння.

— Тату, а чому так довго немає рибки? — запитала через п'ять хвилин Ельгіда, дивлячись на червоний поплавок, який гармонійно гойдався на хвилі. Думала щось сказати, але поплавок пірнув під воду.

Фалмін підсікнув, рвонув на себе. Відчув, що рибина дуже велика. Не помилився.

З-під води з'явилася коричнева морда коропа, який вчепився за гачок і несамовито пручався. Вода бурлила так, наче була то русалка.

— Тату, тягни! — кричала чорноволоса дівчинка, скачучи на березі озера. — Ого! Величезний який!

Короп рванувся, хотів утікати подалі від берега, але волосінь трималася. Поки що.

— Тату, він утікає! — Ельгіда махала руками, наче цим могла спинити рибу.

Рибина пручалася ще довго, тягнула на середину озера. Але потрапився на її шляху досвідчений рибалка.

— Тату, я хочу його спіймати! Ну тату!

Коли короп був біля самого берега, дівчинка влетіла у воду. Фалмін, уже стоячи по коліна у воді, щось кричав, але вона зосередилася лише на своїй здобичі. Хотіла вхопитися за хвоста, але той вислизав із рук. Тоді дівчинка шугнула у воду, обхопила тулуб рибини і понесла на берег. Попри намоклий одяг та злий погляд батька, почувалася вона вкрай задоволено.

— Ха, бачив, як я його?

— Більше ніколи так не роби! — крикнув на малечу Фалмін, але вже за мить обійняв її, притиснув до грудей. — Ніколи більше. Зрозуміла?

— Але я…

— Я відповідаю за тебе, сонечко, тому наступного разу будь обережнішою.

— Добре.

Фалмін оглянув рибину та із радістю констактував, що вийде хороша юшка. Поки він очищував коропа від луски, Ельгі набрала у казанок води й

Відгуки про книгу Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: