Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік
– І це мені говорить людина, яка б'є в спину свого опонента. — сказав із ненавистю Фалмін, стиснувши кулаки. — Гівно гівном і залишиться, Ланераде.
Ці слова були наче кинджалом, який розірвав нитку, що утримувала вбивцю. Ланерад не витримав, побіг на Фалміна, який чекав нападу й вже тримав у руці свого полуторника.
Ланерад бив зліва, цілячись булавою в коліно, а ножем, якого дістав у русі, прямісінько в голову. Фалмін парирував кинджалом, крутнувся, проскочив під націленою в нього булавою, опинився за спиною у вбивці, зробив вольт [8] і саданув по спині. Краєм ока побачив принца, який із широко розплющеними очима дивився за дійством. Він був задоволений.
Чаклун, намагаючись не слухати вереск Ланерада, крутнувся на місці, за інерцією замахнувся та рубанув. Меч із тріскотом пробив металевий наплічник і всадився в плечову кістку. Вбивця заверещав голосніше. Фалмін метнувся вперед, схопив противника за шию лівою драконячою рукою і одним рухом зламав шийні хребці. Покидьок завмер, впав на коліна, а потім на землю, розплющеними очима дивлячись прямо на принца.
— Наступний! — крикнув Фалмін, витерши клинок об плащ Ланерада.
Назустріч вийшли брати ельфи. Тонкі, наче струни, у чорних бойових куртках із сталевими пластинами на руках. Мечі мали майже такі ж самі, як і у Фалміна, але із більш заокругленою гардою.
Вдарили одночасно, швидко, професійно. Чаклун, виставивши меча над головою, чекав нападу. Гетеніль вдарив у пах, різко скорочуючи відстань, а Ямілар уже бив сіністром [9], широко розставивши ноги. Фалмін зробив фальшивий контрвипад [10], відскочив вліво, змушуючи меншого із братів збити ритм, спробувати атакувати ще раз.
Клинок Ямілара пройшов дуже близько, почувся свист, але не зашкодив. Фалмін увірвався між ними, інстиктивно відкинувши руку із мечем за спину. Почув, як мечі зіткнулися, відбилися один від одного. Ямілар уже атакував вісімками, вигинаючи майстерно меча над головою. Хотів, аби Фалмін відбив його удар, а тим же часом Гетеніль колов, цілячись у пах. Чаклун ухилився вліво від удара ельфа, одночасно парирувавши вісімку Ямілара. Не встиг на одну секунду, і меч Ямілара врізався в ту ж ліву руку, але відскочив від прихованої під тканиною луски. Ельф не очікував цього, втратив рівновагу й відступив на крок назад, зруйнувавши запланований наступ.
Фалмін, не спиняючись, перекинув меча в ліву руку, вдарив страшно, зверху-вниз, цілячись прямісінько в голову Гетенілю. Ельф не встиг парирувати, хоча вже виставив меч на блок, але удар був настільки сильним, що відкинув його власний меч і той поранив його обличчя. Ямілар, краєм ока побачивши це, кинувся на Фалміна із новими силами, але не відчув, як пропустив удар під коліном, а потім різкий та невблаганний удар по потилиці. Відчув біль, коли вже падав на землю. Побачив свого брата, який лежав навпроти із розсіченим обличчям. Брати, глянувши один одному у вічі, завмерли.
Фалмін, кульгаючи, відійшов у сторону. По лівому стегну текла кров, певно, один із братів задів, коли чаклун намагався проскочити між ними. Але зараз на нього чекала остання трійка.
До цього невідомі особи повідкидали капюшони й тепер усі могли побачити їхні обличчя. Кожен із них був лисим, весь у татуюваннях. Фалмін впізнав ці знаки, що собою символізували ці написи. Такі татуювання носили наймані вбивці із Хестерфола, містечка, яким володіла фальдійська мафія. Тримаючи в руках по два коротких мечі, трійця рушила назустріч Фалміну.
— Що, навіть не поговоримо?
Чаклун ухилився від декількох серій ударів, кожного разу ударяючи у відповідь, але не завдавши шкоди. Один із нападників, провернувши кість, вдарив знизу, інший півобертом уже бив у торс, а третій зайшовши за спину, вдарив, рубаючи з обох плеч. Фалмін, розуміючи, що йому не відбити усіх цих ударів, використовував ліву руку, як щит. В пилу битви спостерігачі якщо і бачили це, то не встигали збагнути, яка така жива плоть могла відбивати удари сталі. Тим часом Фалмін атакував того, що був справа. Відбив його меч, і, поки той не вдарив знову, рубанув по стегну.
Інший пройшов йому мечем по зап'ястю правої руки, але одразу отримав прямо в череп. Третій, той, що бив у спину, все ж таки зміг дістати Фалміна вістрям по животі, замахнувся, вдарив ще раз, але чаклун вколов навмання, змусивши противника відступити. Побачивши, що двоє його товаришів уже на землі у власній крові, третій виродок завмер, оцінюючи шанси на перемогу, але чаклуну, попри поранення, набридло чекати.
Провернув фінт, красиво вдаривши півобертом. Противник очікував удару справа, але Фалмін зненацька змінив напрям клинка й всадив меча в живіт противника. Той застогнав, виплюнув кров і обвис на мечі чаклуна. Шосте тіло переможеного впало на землю, яка вся залилася кров'ю.
Фалмін, не в змозі більше стояти на ногах, опустився на коліна, схопив тремтячими руками пригоршню снігу, притис до рани на животі. Сніг почервонів. Гібді кинувся до друга. Принц Талар мовчки піднявся і заплескав у долоні. Грифон, зображений на прапорах, тріпотів на сильному вітрові.
— Браво, пане Фалміне, браво! — Кральє повільно пройшов повз трупи
