Кров Дракона. Хто із нас жертва? - Назар Мулік

Самаель тим часом знуджено водив рукою на вогнем, формуючи із нього фігурку людини.

— Коли вони мають прийти? — запитав Лютій, поправляючи мантію.

— Зараз.

За мить у міцні дубові двері постукали. Лютій Фрітч, намагаючись не показувати здивування, відчинив. Всередину без запрошення зайшло двоє чоловіків та висока жінка, яка була вищою за усіх присутніх. Легко кивнувши головою на знак привітання, новоприбулі розсілися по різблених кріслах та мовчки стали чекати, що скаже Самаель.

— Ви запізнилися, — сказав спокійно вищий чародій, жорстоке обличчя якого було таке ж непроникне, як і стіни замку Триріг, — Я чекав на вас ще вчора зранку.

— Просимо вибачення, вельмишановний Самаелю, — схилив голову чоловік із золотистим волоссям, своїми синіми очима втупившись в килим зі шкіри лева, — Це востаннє.

— Сподіваюся, Крігане.

Кріган Родвел був одним із вищих чародіїв, що входив до Магістрату і брав активну участь у діяльності самого Вищого Кола. Самаель вже давно був знайомий із цим вродливим та напрочуд талановитим чародієм, від якого сходили з розуму практично усі адептки та навіть магістри. Як і усі присутні, Кріган носив синю мантію із соболиним коміром, проте особисто для себе доповнив це застібкою у вигляді мантикори — свого улюбленого звіра.

— Нами заволоділа цікавість, шановний Самаелю, — подала свій дзвінкий голос Кларі Марвет — висока жінка із срібним коротким волоссям, майстриня в галузі Змін та Зачарування, — Ваш лист, якого я отримала три дні тому, став для мене цілковитою несподіванкою. Сказати по-правді, я саме винаймала корабель до Канйора, аби разом із колегами дослідити кургани Старого Світу.

Самаель майже вимушено посміхнувся, поклав руку на довгі пальці чародійки, яка глянула на нього зачарованим поглядом.

— Прошу вибачення за таку нагальність, але справа дійсно важлива.

Третій чоловік, голова якого була схожа на велику лису кулю, голосно відкашлявся, аби привернути на себе увагу чародіїв. Усі як один глянули на нього.

— Особисто мене здивувала не нагальність, пане Самаелю. Я не міг збагнути, навіщо нам долати шлях до вас традиційним способом, а не завдяки телепорталу — великому винаходу наших колег із університету Гронхелла.

— Гадаю, ви уже здогадалися.

— Хочу почути це саме від вас, Самаелю. Як ваша ласка.

Вищий чародій усміхнувся прохолодною посмішкою, на що лисий чоловік відповів тим же. Усі давно знали, що між чародієм із Тюрдага та вічно лисим Валеріаном Герцом панувала напруга. Вищі чародії суттєво розходилися в думках стосовно ставлення до королів та лордів. Самаель вважав, що монархи та їхня челядь повинна бути на повідку і робити усе, чого хочуть чародії. Думка Валеріана була зовсім протилежною: він вважав, що король і чародій, це один єдиний механізм, назва якому — королівство. І як би парадоксально це не було, але два вищих чародія ніколи не переходили один одному дорогу, адже знали про можливі наслідки свого конфлікту.

— Певно, що заради секретності, — сказала Кларі Марвет, випереджаючи відповідь Самаеля. — Наш очільник навряд чи змусив би нас долати таку відстань просто так. Чи ні?

— Вірно, моя люба Кларі. — сказав Самаель без тіні симпатії, але сама чародійка усміхнулася із неподільним задоволенням від почутого. — Гадаю, ми можемо розпочати, колеги. Лютію, наклади захист.

Низенький чародій мовчки підняв одну руку, прошепотів формулу. В приміщенні миттю запульсувала Енергія, очі його засвітилися, а із пальців вдарив маленький промінець світла, повільно здійнявся під стелю. Коли захист від чар та прослуховування було накладено, Самаель підвівся. Чародії тим часом наливали собі із карафи вино.

— Скажіть, що для вас є влада?

Запитання застало декого зненацька, тому певний час панувало мовчання. Кларі Марвет, здавалося, не зважаючи на слова чародія, дивилася на нього з-під срібних пасм волосся, які падали їй на очі. Самаель намагався робити вигляд, що не бачить того погляду і не розуміє, що у ньому можна прочитати.

— Гадаю, це можливість робити усе, що забажаєш, — сказав Кріган Рогель, гладячи себе по животі, — Влада — це могутність.

— Дійсно, мій друже, ти маєш рацію. — Самаель повільно ходив кабінетом, склавши руки за спину. — А як досягається влада?

— Певно, що силою.

Самаель схвально подивився на пухкенького Валеріана Герца, лисина якого зараз блистіла від вогню, наче відполерована.

— Так, це щира правда, Валеріане. Як уже відомо, наша організація має дуже велику владу, яка розповсюджуються навіть на деяких королів. Навіть Інквізиція співпрацює із нами! Проте, чи зробили ми усе, аби досягнути бажаного?

— Це все занадто складно. — сказала Кларі Марвет, кокетливо усміхнувшись, — Особисто мені влади вистачає вдосталь.

— Справді? — Самаель підійшов до чародійки, ризикнув зазирнути у вічі. Побачив там захват і жагу. Те, що і було потрібно. — Влада, якою ви зараз наділені, не гарантує вам безпеки та спокійного, нічим не обтяжливого життя, пані Марвет. Кому як не вам про це знати.

— Ах, Самаелю, давайте не будемо згадувати про цей інцидент із замахом. Я була дурна і молода, не знала, куди лізу і з якими людьми вступаю в двобій.

— Гаразд, не будемо. — Самаель кивнув, підійшов до чародія із золотистим волоссям, який начарував собі уже другу карафу із вином, — А вам вистачає влади, пане