Світляки на полі бою - В В Срібна
Максим почувши його голос різко повернувся.
― Ти як? Що сталося? Хто це такі й нащо вони нас схопили? Ти можеш використати сили? Як будемо вибиратися?
У відповідь він відчув дикий біль. Ян зі всієї сили вдарив його ногою у живіт. Від чого Максим закашляв. За декілька хвилин він прийшов у себе.
― Ти що йолоп! Навіщо не думаючи битися почав! - хлопець казав це тихо, але з його тону було зрозуміло, що той дуже злий і відчитує Максима.
― Ви... Вибач.- простогнав він.
Ян відчув браслет у нього на зап'ясті й зле мовив:
― Чорт!
― Що таке?
― Через браслет на руці я не можу користуватися магією!
― І що нам робити?
― Зламати його не вийде. Думаю нам краще на який час здатися, а потім вибиратися вже з місця куди нас привезуть.
― Як накажеш. Перечити тобі занадто небезпечно... Ось живіт досі болить.
― Сам винен.
― До речі, коли я прокинувся, сторожа про щось говорила на турецькій, я подумав, що мені краще її вивчити, ато, хто знає, можливо, я щось важливе проґавив.
― Це буде залежати від твоєї поведінки.
З відчуттів хлопців пройшло вже декілька годин. Через тканину було видно, що темніло. Віз зупинився.
*― Що накажете робити?
*― Приготуйте все для ночівлі. А мені треба поговорити з полоненими.
Вона стягла тканину, Ян сів, тим часом Максим продовжив лежати.
*― Бачу, ти вже прокинувся.
*― Не боїшся?- запитав він і подивився прямісінько їй в очі. Здавалося, що він зазирнув прямісінько в її душу від чого по її тілу пробігли мурашки навіть не дивлячись на те, що він був зв’язаний, а значить не ніч загрозу.- Султан віддав наказ відпустити й не шкодити мені. Буде погано, якщо ти мене приведеш і він дізнається, що ти мене майже до могили довела.
*― Не думаю. Як-не-як я його сестра. Впевнена, він тобі голову відрубає, як тільки я привезу тебе.
*― Впевнена? Він радше запре мене і зробить все, щоб змусити коритися, а як тільки до нього дійде, що ти не вірна його, твоя голова полетить з плечей.
*― Не будь таким впевненим. Я дорожча йому за тебе.
*― Хто наказав тобі це зробити?
Дівчина підійшла до нього і торкнулася пальцем до шраму на шиї.
*― Ти занадто багато думаєш.
*― Це ти хотіла поговорити.
*― Їй ти ніколи не подобався. Великий Айнур, права рука султана. Він ні до кого так не прислухався як до тебе. Його розчаруванню не було меж, коли я наплела йому тих дурниць. Завдяки цьому вона нарешті отримала ту владу, яку так хотіла, а ти мав померти.
*― Як бачиш я живий.
*― Бачу. Якщо ти помреш, султан вмить про це дізнається і поставить у важке положення мене і причетних до цього, але якщо він сам віддасть наказ.
*― Ти справді думаєш, що я дозволю цьому відбутися?
Дівчина засміялася.
*― Зараз він слухає байки про те як ти всі його плани продавав козакам і таке інше. Коли я тебе привезу, він не обдумуючи тебе вб'є.
Ян опустив голову і посміхнуся. Дівчину це не аби як роздратувало, вона схопила його за шию і почала душити. Максим швидко сів, але далі нічого не робив.
*― Чому, чому ти посміхаєшся!
*― Я... Знаю його краще чим ти. Ви... Програли, коли мене схопили.- хриплим голосом мовив він посміхаючись.
Дівчина прибрала руки.
*― Ви, двоє. Слідкуйте за ними.- Кюсем розвернулась і пішла.
― Про що ви розмовляли?
― Я дізнався куди нас везуть. Щастить, що те місце я знаю досить добре. Все погано, але ж є і свої плюси. Вона працює на одну знайому мені жінку. Вони думають, що коли привезуть мене туди, султан накаже відрубати мені голову.
― Що! Нізащо, треба вибиратися!
― Спочатку дослухай. Він не стане цього робити. Скоріш за все полетить голова саме жінки, що віддала наказ.
― З чого ти це взяв?
― Я занадто гарно знаю султана. Я занадто корисний для нього. Краще б ти не їхав...
― Чому?
― Зі мною все зрозуміло, а ось що буде з тобою...
― Впевнений, що все пройде добре.
― Ти занадто оптимістичний. Скоріше все буде навпаки, але я обіцяю, що знайду вихід і витягну тебе. -Ян ліг.- Краще поспи. Невідомо, коли це знову буде можливо.
За декілька годин їх привезли до султанського палацу і відправили до темниці. На їх руках були кайдани.
― Слухай мене уважно. Що б не сталося, не намагайся протистояти солдатам чи султану. Це може вважатися за привід, щоб відрубати твою голову. Краще мовчи, якщо питають відповідай. Не треба розповідати таємниці, але на всякий випадок будь готовий до катувань.
