Світляки на полі бою - В В Срібна

― Турки почали до бою готуватися.

― Що ж, тоді треба бути готовими. Як там розвідники?

― Вони повернулися.

― Якщо почали наступ, то схоплений розвідник розколовся, а значить, що він вже мертвий.- він зле стиснув кулак від чого нігті болісно врізались в шкіру.

― Максиме, кажуть турки до бою готуються. Гетьман теж наказав готуватися.

Максим бачив, що Тарас все більше і більше хвилюється. Здавалося, що ці думки все більше і більше охоплювали його.

― Рано чи пізно це мало статися.- спокійно відповів Макс, подивившись на друга.

― Я тебе зовсім не розумію! Ти сам спокій. Хоча вже сьогодні або завтра можеш померти!

― Зберігай спокій, тримайся ближче до мене. Я тобі якщо що допоможу.

― Згоден, може мені тоді й справді краще заспокоїтися.

Максим поплескав Тараса по плечу і сказав:

― Не хвилюйся, все буде добре.

Тарас недовірливо подивився на друга, але заспокоївся.

Айнур підбіг до Наідя, який виходив із шатра в якому тримали полоненого.

*― Наіле, ти вже почув наказ?

Лише в цей момент хлопець побачив, що його друг витирає хусткою руки від крові. «Полонений мертвий.»- промайнуло у нього в голові. Він відвів погляд від закривавленої хустки, яку Наіль віддав одному з підопічних, наказавши викинути його.

*― Так, я думав, що зранку підемо, а тут під ніч. Видно буде погано. – ніби нічого не сталося відповів він.

*― Султан наказав зайти до нього. Тому пішли.

*― Цікаво, що буде далі…

*― Що ти маєш на увазі?

*― Кому не цікаве майбутнє. Думаю, якщо я б знав, що буде далі, не зволікав би й...

*― Розказати не збираєшся?

*― Якось потім...- натягнувши фальшиву посмішку сказав Наіль.

Айнур лише не розуміючи подивився на нього.

― Відчуваю битва буде важка, багато ми втрат понесемо...- нахмурившись сказав Гетьман сильніше стиснувши руків’я шаблі.

― Не хвилюйтеся ви так. Це наша ціна за свободу. Поки ми б’ємося, люди можуть хоча б трохи спокійно пожити. Наша кров не ллється за дарма. Думаю це головне.

― Згоден.

Вони столи поряд і Тарас подивившись на друга сказав:

― Максиме, давай, як все закінчиться, з’їздимо на річку. Поплаваємо і гарно проведемо час.- Тарас посміхався, хоча страх і заповнював його серце. Приклад Максима не давав йому дати слабину.

― Домовились.- хлопець посміхнувся кладучи руку на шаблю.

Почався бій.