Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

- Я таку штуковину бачила у Марини на шиї.

- Це… щоб комарі не приставали, - відповів Сабіт, - Давай надягну.

Я присіла на ліжку, а він, дбайливо зібрав моє волосся, що висіло на спині, та поклав його мені на плече, щоб не заважало надівати кулон.

-То ця річ відлякує комарів?!... Цікаво. Мене вчора в лісі, ці пискляві засранці трохи покусали. Якби ти вчора мені дав цей кулон.

- Де вони тебе кусали? - застібнув.

- Ось на шиї, на щоці… ще руки, лікті… Ой, що ти робиш?! - Шаман нагнувся та поцілував спочатку мою шию, потім щоку.

- Де ще? Я прослухав цю інформацію, - прошепотів на вухо.

- А ти можеш бути хорошим, коли хочеш.

- Саме так. Коли я щось хочу, то завжди це зможу.

- Господи!!! Що це в холери таке!!! - почувся за дверима, в коридорі, крик тітки Марини. - Сабіт! Сабіт, де ти?!... Господарю!!!

- Боже, що там таке?! Там щось трапилось! - я злякано схопилася з місця, щоб дістати свою нічну сорочку з підлоги, одягти, та бігти на допомогу.

- Сиди, - Шаман своєю рукою повалив мене на ліжко. - Бо ще й ти кричатимеш коли побачиш.

- Що побачу?! - дивилась на нього, а він склав руки на грудях, вперся потилицею в стіну, та посміхався, як ідіот. 

- Там крокодил, - спокійно відповів.

- Хто?! - я мало заікатися не почала. - Хто?!

- Крокодил… в басейні… на вулиці.

- Де ти його взяв?!

- Господарю, я знаю, що ви там!... Я не буду заходити, але… Викиньте цю тварюку з басейну! Я боюсь там ходити! Чуєте?! - за дверима все ще молилася Марина. - Я ту потвору на котлети пущу, якщо ви не заберете його звідти!!!

- То маленьке крокодиленя… Вікторія подарувала.

- В цієї Вікторії, що взагалі клепки нема? - я розмахувала руками та була просто не в собі. От, гадюка! Придумала ж таке! 

- Сабіт, досить там ховатися! Я знаю, що ти в цій кімнаті. Не роби з мене ідіотку! - Марина стояла за дверима, але не заходила, хоч ми не замикалися. Просто, в цьому будинку така дисципліна. - Я вас вдвох чекаю на кухні! Вже давно сніданок готовий!... А на вечерю буде запечений крокодил з яблуками у власному соку! - крикнула востаннє і пішла.

- Ти своїм крокодилом вивів її із себе. Йдемо краще снідати, - я відкинула ковдру та присіла. Десь моя сукня була. Але де?

- Вона мені те саме про тигра говорила. Але, поки що Шарамна ніхто не з'їв.