Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

Читаємо онлайн Сабіт. Її перевертень - Влада Калина
Розділ 18

Дана

Все ще не могла прийти до тями після того, що сталося. Я так і незрозуміла, Сабіт розізлився на мене, чи ні? Вискочив, як кип'ятком ошпарений, залишивши мене одну. Я відчувала себе останньою дурепою та ідіоткою. В такому ганебному становищі я ще не була. Я взагалі то не про такий секс мріяла.

А де ніжність?! Та кого я запитую! Яка в біса ніжність, він же ж дикий, як той звір. Невихований грубіян. Його тигр і то мабуть більший інтелігент… Доречі, а що робить його тигр в моїй кімнаті?

Господи, він мене нараз з'їсть!

Добре, що я не спала. Просто не могла очей заплющити. В голову все Шаман ліз. 

Добре, що не встигла заснути, інакше б не побачила, як цей демон полосатий лапою відкрив двері до моєї кімнати.

"Він, що дресирований?!"

Зі страху підскочила, та підійшла до підвіконня. Вікно було відчинене, але на ньому москітна сітка. Я її подушкою видавила і вона полетіла десь на вулицю.

В довжилезній сукні, яку мені Марина принесла, спробувала вилізти на підвіконня. То і діло, що поглядала на тигра. А він гад, ніби грався зміною. Йшов помалу і гарчав. Добре, що відразу не накинувся.

"Другий поверх. Якщо стрибну, то не вб'юся… мабуть. Боже, я ж висоти боюсь!"

Хотіла кликати на допомогу, але, подумала, якщо крикну, то цей тигр ще рване з місця та накинеться.

 - Ти б йшов звідси. Чуєш? Іди до свого господаря, чи до Жорика. Він мабуть шукає тебе, - розмовляла з тигром, стоючи на підвіконні. - Я не смачна. Мене не можна їсти. В мене самі кістки! - Глянула на вулицю, вниз. Ледь в очах не потемніло. Невже доведеться стрибати?

Присіла. Стрибати стоючи наміру не було. Ще ноги собі переломаю. Вирішила, що до землі буде ближче стрибати, якщо ухвачусь руками за підвіконня. Так і зробила… тільки відразу пожаліла про це. Стрибати передумала. Злякалася.

Поки трималася із останніх сил, то цей тигр накинувся на мої руки і я зпереляку заверещала і відпустила підвіконня. Але в останню секунду хтось впіймав мене за зап'ястя.

 - Не бійся, це я, - підняла голову та побачила усмішку Сабіта. Чорт, яж думала, що то лаписька тигра. Да, у страха очі великі.

Шаман дістав мене з того світу… добре, не з того світу, просто дістав мене з вулиці, перекинув через вікно, і я впала прямо на нього, а він на підлогу.

 - Де тигр? - це все, що мене хвилювало на той момент. Я навіть спочатку і не помітила, що Шаман оголений, тільки в одному рушнику.

- В твоїй ванній, - спокійно відповів. Я все ще лежала на ньому і чула, як б'ється його серце, крізь цей накачений торс. А моє, так взагалі мабуть полетіло з другого поверху разом за москітною сіткою. - Мабуть рушники шматує, це його улюблена іграшка.

- Як це в моїй ванній кімнаті?! - смикнулась щоб підвестися, але Сабіт притис до себе, обійнявши за спину.

- Він сам туди зайшов. То я і зачинив його там, - пальцями забрав з мого обличчя пасмо волосся, що звісало.

- Ну, тоді… хай краще шматує рушники ніж мене. Доречі, як ти тут опинився?

- Почув твій сигнал про допомогу. Навіть вдягтися не встиг. Тільки з душу вийшов.

- Який ще сигнал?!

- Москітна сітка випала з твого вікна. Зрозумів, що щось не те… ще й Шараман зник з моєї кімнати.

- То ти прибіг рятувати мене?!

- Щось таке.

- Гаразд. Я вже врятована, тож відпусти.

- Ні.

- Ні?!... Ти… - я не знала, що казати. Я знала тільки те, що знову хотіла його. Сильно хотіла. Почала витрішатися на губи Шамана, та відчула, що під моїми стегнами, стало твердувато.

"Боже, він збуджений."

-Поцілуй мене, - просила я, ні, я благала про це. 

Сабіт примружився, а потім поцілував. Не грубо, як він вміє. Ніжно. Його губи ледве торкалися моїх. Це був легкий поцілунок.

-Ми годину тому займалися сексом, - говорив на одному подиху, тримаючи моє обличчя в своїх руках. - А я ще хочу. - Замовк ковтнувши слину. Зазирнув мені в очі. Я так зрозуміла, що чекав відповіді, а точніше дозволу. Мого дозволу. В ту секунду, мені дійшло те, що Сабіт не хотів брати силою. Не хотів. Значить він не така вже й скотина.

- І я… я теж хочу, - прошепотіла йому в рот, прикусивши його нижню губу. Це було для мене дико, еротично, солодко і водночас страшно.

- Ти зводиш мене з розуму, - тепер Шаман поцілував мене по справжньому. Кусаючи губи до крові.

Його долоня владно лягла на мої груди і легенько стиснула. Великий палець торкнувся соска і трохи потер. Цей дотик був настільки чутливим, що я відкрила рота від задоволення. Потім, Шаман зняв брительку сукні з мого плеча, і мої груди випали йому на торс. Він тихо посміхнувся, а я покрасніла.

-Зараз буде все по інакшому, - сказав, та почав пестити сосок, втягнувши в рот.

Це було так приємно, що мені хотілося кричати, і благати його, щоб не зупинявся. Дотик його губ, такий ніжний, чутливий. Мене почало мало не судомити від насолоди, сорому, і бажання отримати більше. Сама не розуміла, чому із губ зривався стогін.

Сабіт за секунду, опинився зверху, а я під ним. Він вміло і швидко зняв з мене сукню, та із себе рушника. Я відчувала, як його член майже входить в мене. Майже! Просто, він нахабно рухався вгору і вниз, проникаючи між складками плоті, в найчутливішому місці. 

- Ще рано, - прохрипів, продовжуючи мучити. Він цілував мене… всю. Шию, проводив по ній язиком, від вуха і до низу. До ключиці, до грудей, до живота. Я вигиналася під ним, забувши про сором. Здавалась, що ми закохана парочка, яка вже досить давно разом. І ця парочка без комплексів.

- Може буде ще трохи боляче… але я… намагатимусь бути ніжним, - не встиг сказати, а я не встигла зрозуміти, що він мав на увазі. Як Шаман увійшов в мене. Тепер уже, він робив це поступово. Постійно дивлячись в мої очі, на мою реакцію.

Мені ще трохи нило там. Трішки. Але це того варте. Сабіт вартий всього болю, що є на світі. Я… я зрозуміла, що ладна життя за нього віддати. Особливо, коли він так торкається мене, так пестить.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Відгуки про книгу Сабіт. Її перевертень - Влада Калина (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: