Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

Сабіт

Весь спітнілий і розгублений… ще й здивований. Вийшов з кімнати, залишивши дівку одну. Мені потрібно було привести думки в порядок… і себе теж. Потрібно змити з себе сліди сексу, крові, і її запах.

Точно, потрібно до ванної кімнати! 

Я ж гадав, що це одна із дівок Ворона. Що вона проститутка і все таке.

Бл*дь!

Я тр*хнув незаймане дівчисько, яке так перелякано витріщалося на мене, коли я… коли я… Та ну його!!!

Схопився руками за волосся на голові. 

С*ка!!!!

Я ще та с*ка!

-Господарю! - я аж здригнувся від голосу Марини. Вона стояла на першому поверсі, а я на другому. Глянув через перила.

- Чого вам?! - біля неї стояв Зеник з пакетами ледь не в зубах. 

"Що ці марнотрати там понакуплювали?!" 

- Зайди Сабіте до мене на кухню!

"Ох, ви тітко геть невчасно!"

- Зараз… - обернувся та глянув на зачинені двері кімнати в якій знаходилась дівка. Там була тиша. 

"Надіюсь не плаче… і не ріже собі вени… Та вона ж сама була не проти!"

 - Вже йду! - відповів кухарці та почав спускатися по східцях.

Зеник поставив усі ці торби, пакети, на стіл, та вийшов. А я з Мариною залишився. 

 -Сабіте, синку, я купила кулон, - Марина полізла до одного із пакетів, та почала виймати звідти молоко, масло, помідори, огірки… - Здається він в іншому пакеті.

- А одяг для цієї… - кивнув на двері, - купила? - я теж поліз до пакета, та дістав якусь незрозумілу упаковку. - Що це в біса таке?!

- Тьху, Сабіте, не чіпай!... Це жіночі прокладки, - сказала тітка. - Дана попросила купити. Вона не знає скільки ще сидітиме тут… згодяться... Не рийся там.

- Чорт! - я кинув ту упаковку на стіл, ніби вона якась заразна. Ну цих баб нафіг з їхніми "штучками".

- Сабіте, ти б не ходив ось так, та не зваблював дівчину, якщо не хочеш мати з нею ніяких відносин, - кухарка кивнула на мій до пояса роздягнений вигляд. Я ж, як вийшов зі спальні Амані, так і пішов сюди.

- Пізно, - відсунув стілець та сів.

- Що пізно, синку?! - присіла навпроти. - Що ти вже натворив? Надіюсь ти їй нічого не зламав?

"Краще б зламав."

- Звабив!... Що натворив…Ні, це вона звабила... Знаєш Марино, я здається таких дров наламав. Мені не потрібно було лізти до неї.

- Дров наламав кажеш? - усміхнулась Марина. - То ти Сабіте готуєшся до зими.

- Ну і жартики у вас.

- Ну чого ж ти злишся? Гарна дівка. Просто скажи їй, що кохаєш її, і що хочеш, щоб вона залишилась тут з тобою, - Марина поклала свою долоню на мої руки, які лежали на столі біля пакетів.

- Ще чого! Не кохаю я її! - психонув, зірвався з місця. - Скажеш таке!... Чого я про це нічого не знаю?

- Ти просто не хочеш цього визнавати.

- Маячня!... Давай краще кулон, - протягнув руку.

"Це скляний, невеличкий, прозорий кулон, в який я налью трішки своєї крові. Такі кулони носять всі в цьому маєтку. Для чого? Для того, щоб їх перевертень не чіпав, раптом вирветься із підвалу. Він відчує запах своєї крові, і зрозуміє, що людина своя. Перевертень ніколи не заподіє зла своїм. Ніколи! Такий кулон буде носити і наша гостя… Але я все ж таки надіюсь, що Дана не зустрінеться з ним. Хай краще знає лише Сабіта - людину." 

- Доречі, - Марина почала згадувати де поклала той чортів кулон. - Дана казала мені, що чула, як ти сьогодні зранку розмовляв… Це тоді, коли ти з підвалу з Зеником йшов. Наступного разу, йди мовчки! - кулон впав в мою руку. Вона дістала його зі своєї сумочки.

- Наступного разу її тут не буде.

- Ти збираєшся прогнати бідолашне дівчисько?!

- Ще не вирішив. Але крутити шури-мури з нею не хочу. Значить доведеться прогнати.

- Шкода. Ви були б гарною парою.

- Так - Красуня і чудовисько. Ти тітко казок перечиталася! 

- Ох, бідолашна, - важко зітхнула тітка.

- Вона не бідолашна. - Махнув рукою та пішов… Час в душ.

Я попросив Зеника, щоб знайшов все, що потрібно, та зайшов до мене, і взяв із вени кров. Сьогодні ж віддам кулон дівці. Вона мабуть, як і всі дурні дівки буде думати, що це цінний подарунок в честь нашого з нею сьогоднішнього сексу. Зазвичай чоловіки дарують щось таке своїм коханкам. Тож… і я так зроблю, от тільки ніфіга він не цінний. Дешева дрібничка з кров'ю перевертеня.

Зайшов до ванної, та зняв з себе штани. Тільки хотів "застрибувати" в душову кабінку, як почув за дверима шурхіт.

Хтось зайшов.

"Надіюсь це не Амані. Бо мені її істерики взагалі непотрібні."

Обкрутив рушник на бедрах, вийшов та побачив Шарамана. Він як господар розклався на моєму ліжку.

Я підійшов ближче, та почухав його за вухом.

-Що друже, Жорик знову тебе профукав? - присів біля нього. - Дивись не сильно царапай мене, бо я тільки в одному рушнику.

Шараман підняв свою доволі таки велику лапу, та поклав її мені на ногу. Сам ліг пузом до гори.

 - Хочеш щоб я почухав твій живіт?... Ех, підлиза. - Тигр раптом зірвався з місця та почав гарчати. - Тихо… тихо. Я знаю, ти чуєш її запах на мені. Це чужий тобі запах, і вона чужа… Знаю, що ти звик ходити де тобі заманеться, але поки в нас в маєтку гості, тобі доведеться трішки посидіти в клітці… Бо я здається не хочу щоб ти загриз її. 

Шараман заспокоївся, а я розмовляв з ним та гладив. Розмовляв, розмовляв. Щось розповідав, а в самого перед очима стояла дівка… оголена. Точніше, картина нашого бурного сексу. 

- Ще не вистачало закохатися… Нам з тобою Шарамане це ну зовсім не потрібно. Так? Нам і вдвох добре. Навіщо нам тут якісь красуні?... Ох, дідько!... Так, все, досить. Я йду змивати з себе все… Одним словом йду митися, а ти сиди тут і нікуди не виходь. Хіба, що до Жорика.