Сабіт. Її перевертень - Влада Калина

- Мені ж мадам, потрібно якось помитися!... Хоча…- відступив від неї. - Я не сором'язливий хлопець, - скинув з бедер рушника і кинув їй на голову.

- Ти гад безсоромний! - за секунду відвернулась, кинувши рушник мені назад.

- Ще скажи, що я тобі такий не подобаюсь, - зайшов до кабінки і увімкнув воду.

Дана мовчала, а може щось і відповіла, але вода шуміла, я ніхрена не чув.

Мені іноді здається, що подобаюсь, іноді в її очах стільки злості, що здається, що ненавидить всім серцем. Аіноді так дивиться, що здається готова віддатися мені відразу ж як я попрошу… Не розумію я цих бісових баб!

Вийшов із душової кабінки. Ця мимра все ще стояла до мене спиною. Вдавала вигляд ніби вона невинне створіння, що голих чоловіків не бачило. Я її розумію, можливо так вона хоче зацікавити мене. От, подивись яка я вся невинна та цнотлива, яка я порядна, вихована, і тд. Думає, що я клюну на це, накинуся на неї, і вона зробить все, заради чого приперлася сюди. А точніше - вб'є!

А, може і не вб'є. Я сам не знаю з якою метою ця нахаба з'явилася в моєму маєтку. І як дізнатися правду, я теж не знаю. 

- Я гадав ти смілива, а… трясешся від страху через цього тигра, - обматав бедра рушником і став перед дівкою. Вона обернулася. Її погляд був дійсно переляканим. Ну і чого його так боятися, мого Шарамана! Він не скривдить, а от я можу.

- Амані, - прошепотів.

- Яка я в біса Амані!... В мене ім'я є!

- В мене теж багато чого є, - поглузував з неї.

- Ти навіжений. Навіжений. Ще й нацькував на мене свого… цього… Демона полосатого, і говориш, стоїш тут, весь такий мокрий, оголений, звабливий, про сміливість? Ти…

- Я голий, звабливий? - перебив її.- Хм! Ти так вважаєш? - хотів наблизитись та стати до неї впритул, але хвойда відскочила, як на пружині. От дурепа! Хіба ж так роблять? Спочатку збуджує, потім тікає!

- Я не те мала на увазі!... І взагалі, скажи своєму Шараману щоб йшов геть. Я не можу тут ночувати! - метушилася, як заведена. Чи то справді тигра боялася, чи боялася лишитися зі мною на одинці.

- Повір мені, кицюню, я гірший за тигра, тож будь добра, перестань маячити перед очима, і заспокойся! - намагався вгамувати це налякане зайченя… ну, вона на той момент була на нього схожою, а взагалі-то шльондра шльондрою, от тільки притворяється, що пристойна.

- Тихо! - крикнула вона, я аж підскочив. Навіщо ж так горлопанити? - За дверима хтось говорить.

- То Зеник Шарамана виганяє. Радій, ночувати тут не прийдеться! - я відчинив двері коли Зеник виманив тигра в коридор.

- Слава тобі Господи! - знову кричала дівка штовхаючи мене в спину.

- Обережно ти не на ринку! - сказав я коли Дана намагалася оминути мене. Ми можна сказати застрягли в дверях ванної кімнати.

- А ти не джентельмен, інакше б пропустив мене!

- Я ним ніколи і не був! - відповідав я дивлячись їй у слід. Дівка вибігла з моєї кімнати. - Дурне дівчисько.