Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Якщо б навіть чари підземного світу відпустили зараз Зедда, він все одно не зміг би поворухнути пальцем. Чарівник скам'янів від жаху. Що вона творить?.. Келен не могла, не вміла, не повинна була знати, як це робиться!

Сповідниця глибоко вдихнула, наповнюючи легені повітрям, і міцніше стиснула кулаки. По щоках її струмували сльози.

Вона знову закричала. Довгий, пронизливий крик лавиною пронісся в повітрі. Земля здригнулася, під ногами затанцювали маленькі камені. По тихій гладі найближчого озера пробігла брижі. Піднявся вітер. Демміні Насс, Перший і Другий закрили вуха руками. Якби він мав можливість, Зедд поступив б точно так само.

Келен зробила ще один глибокий вдих, напружилася і прогнулася, не опускаючи рук, не розтискаючи побілілих від напруги пальців.

Третій крик пролунав ще протяжніше і голосніше. Він немов розпоров щільну тканину повітря. Зедду здалося, що якась сила відриває його від землі і тягне назад. Навколо Келен стрімко закружляв смерч, приховавши її суцільною завісою пилу.

Древня магія, відгукнувшись на заклик сповідниці, стала набирати силу. Вона втягнула в себе слабке світло непогожого осіннього ранку. Непроглядна темрява спустилася на галявину. Яскраві спалахи оберталися навколо Матері-сповідниці упереміш з похмурими чорними тінями.

Зедд не міг повірити очам. Що вона робить? Старий Чарівник багато бачив на своєму віку. Давно, дуже давно йому вже довелось спостерігати подібне. Зедд згадав, який страшний кінець був тоді, багато років назад, іншої сповідниці, і здригнувся від жаху. Він, Чарівник першого рангу, знав, що все на світі, включаючи і магію, має зворотний бік. Так влаштований світ. Зворотний бік є і у магії Приросту — магії любові і творення, якою від народження наділені всі сповідниці. Це Магія Збитку — магія підземного світу, смерті, ненависті й руйнування. Зедд зрозумів, що Келен в пориві відчаю зважилася об'єднати Магію Приросту з Магією Збитку.

Сповідниця нерухомо стояла в самому центрі вихору, що вбирав у себе навколишне світло. Там, де знаходився Зедд, було темно, як уночі. Нескінченний, багаторазово повторений і посилений луною крик, здавалося, затопив околиці.

Раптово низькі чорні хмари пронизала сліпуча яскрава блискавка, яка тут же розгалузилася на кінцях. Блискавка розросталася і множилась до тих пір, поки не запалахкотіло все небо. По горбах і долинах прокотився грім, зливаючись воєдино з несамовитим криком Матері-сповідниці.

Земля затремтіла сильніше, розверзлася і покрилася величезними тріщинами, з яких вирвалися до неба тріпочучі язики холодного фіолетового полум'я. Вони потягнулися назустріч один одному, почали розповзатися і незабаром перетворилися на суцільну мерехтливу завісу. Долю секунди завіса стояла нерухомо, потім заколихалося, затанцювала і втягнулася в бурхливу круговерть. Келен увібрала в себе блакитно-пурпурний світ підземного світу. Темнота згустилася ще більше. В безодні мороку, що поглинув, здавалося, все живе, світилася одна лише фігура сповідниці.

Громовий удар знову струсонув повітря. На мить вся поляна освітилося мертвенно-білим світлом. В очах Зедда закарбувався зелений дощ хвоїнок, потужним поривом вітру зірваних з вікових сосен. Голки закрутило, понесло і змішало у величезну хмару. Хвиля піску і пилу накрила Чарівника з головою, обпекла шкіру і помчала далі.

Темнота немов вибухнула, розлетівшись на дрібні осколки. Повернулося світло. Над галявиною нависла тиша.

Магія Приросту злилася з Магією Збитку. Об'єднання відбулося.

Тільки зараз Чарівник помітив Чейза, який весь цей час спокійно стояв поруч і мовчки спостерігав, що відбувається. «О духи, — подумав Зедд. — З якого матеріалу зроблені стражі кордону? Ніхто, жодна людина в світі, не має права бути таким витривалим».

Сповідницю огорнуло блідо-блакитне сяйво. Поступово воно прийняло форму розколотого яйця. Сяйво з кожною секундою ставало все яскравіше, все різкіше, все більш насичене. Келен опустила голову. Покалічена рука безвольно повисла уздовж тіла. Повернувшись до Зедда, сповідниця простягнула до нього здорову руку. Блакитне світло заструмилося вздовж тіла Келен, потекло по плечу, по руці, влилося в стислий кулак і вистрілило променем у Чарівника.

Світло, немов спис, встромилося в Зедда і розсипалося снопом довгих голубуватих іскор. Іскри побігли по сивому волоссі Чарівника, по його худому зморшкуватому особі, по довгому, до п'ят, балахоні. Мерехтлива жива нитка зв'язала його з Келен. Блідо-блакитне сяйво омило Зедда, відносячи біль, сум'яття, втому. Разом зі звичним теплом магії творення і любові Чарівник відчув незнайомий холод магії підземного світу. Зедда відкинуло на крок назад. Чари, які сковували його, розлетілися вщент. Він знову був вільний. Блакитна нитка погасла.

Зедд повернувся до вартового кордону і пробурмотів коротке заклинання, що розриває пута. Чейз тут же взявся, крекчучи, розтирати опухлі кисті.

— Зедд, — прошепотів він, — в ім'я всіх пророцтв, поясни мені, що відбувається? Що вона робить?

Келен провела пальцями по огортаючій її хмарі. Вона гладила й пестила її, всіма порами вбираючи в себе тремтливе світло. Здавалося, вона купається в блакитному сяйві, так само приймаючи життя і смерть, любов і ненависть. Демміні Насс та Другий стежили за нею, не рухаючись з місця. Перший зник. Келен спрямувала погляд кудись удалину. Вона перебувала в іншому Світі і бачила те, чого не дано розгледіти нікому. Чарівник зрозумів, що перед її очима зараз Річард. Келен хотіла назавжди запам'ятати в пам'яті улюблений образ.

— Це називається Кон Дар — кривава лють. — Зедд повільно перевів погляд на стража кордону. — На таке здатні небагато. Лише найсильнішим Сповідницям дозволено закликати на допомогу магію смерті. А Келен взагалі не повинна була знати, що це таке.

На чолі у Чейза зібралися зморшки. Він здивовано подивився на Чарівника.

— Чому?

— Цю таємницю їй не міг відкрити ніхто, крім рідної матері. Тільки матері дана влада навчити доньку того, як закликати Кон Дар — криваву лють, магію, відому з незапам'ятних часів. Давню, як сам рід Сповідниць. Кон Дар — лише частина магії, якою великі чарівники наділили Сповідниць, її тіньова, оборотна сторона. Мало хто наважується вдаватися до Кон Дар. Далеко не всі сповідниці знають про її існування. Але ті, що знають, найсильніші, мають право в належний час передати цю владу дочкам. Я чув від Еді, що Келен рано осиротіла. Коли матері не стало, дівчинка була