Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

занадто мала. Ніхто не міг посвятити її в таємницю Кон Дар. І все ж Келен зуміла це зробити. Нічого не знаючи, не пройшовши навчання, вона повністю підпорядкувала собі давню магію завдяки одному лише вродженому дару. Келен не відає, що творить. У книгах пророцтв сказано: «Останній в роду сповідниць буде дана велика сила». Але якщо я правильно витлумачив наступні рядки, які звучать дуже загадково і туманно, то, звернувшись до магії Кон Дар, Келен може накликати на себе велике лихо.

— Ну а чому ж вона так довго терпіла знущання? Чому відразу не викликала цю, як там її, кровну помсту?

— Криваву лють. Сповідницям не дозволено закликати Кон Дар у власних інтересах, навіть якщо мова йде про життя і смерть. Вона зробила це в ім'я Річарда, коли дізналася, що Даркен Рал вбив його. Звернулася до Кон Дар в гніві і розпачі. Друже мій, боюся, ми уникли однієї біди лише для того, щоб потрапити у іншу. Куди більш страшну.

— Чому?

— Кон Дар викликають для того, щоб здійснити відплату. Таке траплялося й раніше. Майже завжди результат був один: сповідниці гинули. З цієї хвилини все її життя присвячене одному — помсті. Келен спробує повернути даровану їй владу проти Даркена Рала.

— Але, Зедд, ти ж сам казав, що проти Рала Келен безсила. — В голосі Чейза прозвучало здивування. — Вона ж не може торкнутися його!

— Так воно і було. До сих пір. Не знаю, що буде тепер. Сумніваюся. Тим не менш вона спробує. Келен у владі Кон Дар, кривавої люті, і відтепер власне життя її не хвилює. Вона все одно торкнеться Даркена Рала, навіть якщо це вб'є її. Вона, не замислюючись, знищить будь-кого, хто встане у неї на шляху. Будь-кого! — Зедд наблизив обличчя до вартового кордону і додав, чітко вимовляючи кожне слово: — У тому числі і нас.

Келен лягла на траву. Вона підтягла коліна до підборіддя, опустила голову і обхопила руками плечі. Сяйво ще щільніше огорнуло Мати-сповідницю. Вона повільно випросталась, зітхнула і підвелася з землі, розколовши блакитне марево, як яєчну шкаралупу. Гола, стояла вона посеред галявини. Кров сочилася з її ран, зламана рука мляво висіла вздовж тіла. Губа розпухла.

Але не тому обличчя її було спотворено болем. Келен страждала від інших, невидимих ран. І коли вона нарешті впоралася з собою, обличчя перетворилося в застиглу маску. Всі людські почуття відступили перед обов'язком Сповідниці.

Келен повернулася до Другого і простягнула до нього руку. Той стояв у дюжині футів від сповідники.

Беззвучний грім струсонув повітря. У Зедда занили кістки.

— Пані! — Вигукнув Другий, падаючи на коліна. — Що накажеш? Що тобі завгодно?

Келен окинула його холодним поглядом.

— Мені завгодно, щоб ти помер. Негайно.

Другий сіпнувся і впав замертво. Келен зробила крок до Демміні Насса. Той стояв, схрестивши руки, і, посміхаючись, дивився на сповідники. Вона з різким рухом приклала долоню до його грудей. Не відводячи руки, Келен підняла очі. Погляди їх зустрілися.

— Дуже вражаюче, сука. Але не тільки ти скористалася своєю владою. Магістр Рал надійно захистив мене заклинаннями. Ти все одно не зможеш торкнутися мене. А зараз я з превеликим задоволенням дам тобі урок. Ти його заслужила. — З цими словами Насс міцно вхопив Келен за волосся. — Повернися. Живо!

На обличчі сповідники не відбилося жодних емоцій. Вона не вважала за потрібне продовжувати розмову.

Над лісом знову прокотився беззвучний грім. Очі Насса широко розкрилися. Нижня щелепа відвисла.

— Пані! — Ледве чутно вимовив він.

— Послухай, Зедд, — злякано зашепотів страж кордону на вухо Чарівникові, — як у неї це виходить?! До того, попереднього, вона навіть не доторкнулася! І потім, сповідниця, після того як скористалася своєю владою, повинна відпочити і відновити сили!

— Тільки не в цьому випадку. Келен — у владі Кон Дар.

— Стій тут і чекай, — наказала сповідниця.

Легко ступаючи по траві, вона попрямувала до друзів і простягнула Зедду скалічену руку.

— Залічи її, будь ласка. Мені дуже потрібно.

Зедд відвів погляд від застиглих зелених очей і обережно взяв Сповідники за руку, тихо бурмочучи слова розради. Він спробував відвернути Келен від болю, міцно стиснув руку і потягнув, ставлячи кістку на місце. Сповідниця не видала жодного стогону. Навіть не здригнулася. Зедд сумнівався в тому, що вона взагалі хоч щось відчула. Його пальці ніжно обхопили місце перелому, і через них в Келен стало вливатися чарівне тепло. Холод болю палючим потоком ринув в жили Зедда. Чарівник зціпив зуби.

На мить біль стала настільки гострою, що в нього перехопило дихання. Страждання Келен захлиснуло Чарівника і з'єдналося з його власним стражданням, завдаючи нестерпної муки, погрожуючи затопити свідомість. Він виніс і це. Нарешті Зедд відчув, що уламки кістки зрослися. Він прошепотів заклинання, покликане захистити і зміцнити ще слабке місце до тих пір, поки все не заживе остаточно. Чарівник прибрав руки. Келен підняла голову. Холодна лють, яка стояла у неї в очах, злякала Зедда.

— Дякую тобі, — м'яко сказала вона. — Зачекайте тут.

Келен повернулася до Демміні Насса, який покірно стояв там, де було велено. По його обличчю текли сльози.

— Наказуй, моя пані, я готовий коритися.

Не звертаючи уваги на прохання Насса, Келен простягнула руку до його ременя і відстебнула ніж. Іншою рукою вона взяла важку булаву з шипами.

— Зніми штани. — Келен почекала, поки Насс виконав вказівку. — На коліна!

Зедд здригнувся, почувши її рівний, позбавлений інтонацій голос. Він мовчки дивився, як недавній мучитель покірно схиляє перед нею навколішки.

Чейз згріб в жменю край балахона Чарівника.

— Зедд, ми повинні зупинити її! З полоненими так не поступають. Вона ж його зараз вб'є! Нам конче потрібна інформація. Спочатку треба його допитати. Нехай цей тип розповість те, що нас цікавить, а потім вона може робити з ним все, що їй заманеться.

Зедд кинув суворий погляд на стража кордону.