Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Майкл впізнав його.

Це Майкл зрадив їх. Це він допоміг Ралу схопити Річарда. З милості Майкла його мучила Морд-Сіт. Майкл видав Келен і Зедда Даркену Ралу. Річард заціпенів. Немов чиясь крижана рука стиснула його серце.

— Де шкатулка? — Прошепотів Річард, насилу видавлюючи з себе слова.

— Е-е… ти виглядаєш голодним. Давай-но я накажу подати вечерю. Посидимо, поговоримо. Давненько ми з тобою не базікали, братику!

Річард зняв долоню з руків'я чарівного меча. Він боявся, що не зможе оволодіти собою. «Я — Шукач Істини, — подумки повторював він. — Я не Річард, я Шукач. Я повинен зупинити Дарка Рала. Все інше не має зараз жодного значення». Перед ним стоїть найважливіше завдання. Він не може дозволити собі бути Річардом. Він не може дозволити собі бути братом Майкла. Занадто багато належить ще зробити. Занадто важлива його місія. Все інше меркне перед нею.

— Де шкатулка?

Очі Майкла забігали.

— Шкатулка… ну… Зедд говорив мені про неї… Він збирався передати її мені… але потім сказав, ніби за допомогою якогось каменя виявив тебе в Д'харі, і вони втрьох, з Чейзом і Келен, вирушили тобі на виручку. Я говорив, що теж хочу піти рятувати молодшого братика, але мені довелося збирати людей, готуватися до виступу, і вони пішли без мене. Шкатулка зберігається у Зедда. Вона в нього.

Тепер у Річарда відпали всі сумніви. Даркен Рал говорив правду: він отримав третю шкатулку.

Не піддаючись емоціям, Річард миттєво оцінив ситуацію. Гра програна. Єдине, що він ще може зробити, це врятувати Келен. Необхідно якомога швидше розшукати її, щоб випередити людей Рала. Якщо він втратить голову і дасть волю гніву, Келен потрапить в руки Морд-Сіт. Вони будуть знущатися над нею, мучити її! Річард виявив, що намагається зосередитися на уявному образі коси Денни, і не став себе зупиняти. «Раніше це завжди спрацьовувало», — сказав він собі. Річард не вправі зараз покарати зрадника. Кругом повно гвардійців з особистої охорони Майкла, вони можуть прибігти на шум і захопити Шукача в полон. Більш того, він повинен триматися так, ніби нічого не сталося. Якщо Річард дасть братові зрозуміти, що все знає, цим він нічого не змінить, а на карту поставить багато чого.

Річард зробив глибокий вдих і постарався узяти себе в руки.

— Отже, шкатулка в безпеці. Це найголовніше.

Лице Майкла знову прийняло нормальний відтінок. Разом з рум'янцем повернулася і посмішка.

— Річард, ти добре себе почуваєш? Ти виглядаєш якимось… Іншим, зміненим. Ти виглядаєш так, ніби тобі довелося… багато чого пережити.

— Так, Майкл, довелося. Більше, ніж ти можеш собі уявити.

Він опустився на ліжко. Майкл, з побоюванням поглядаючи на брата, присів на стілець. Огрядний, невисокий, одягнений у все біле, туго перетягнутий широким золотим поясом, він здавався жалюгідною пародією на Даркена Рала. Річард звернув увагу на карти, які вивчав брат. Карти Вестланда… Карти Вестланда для Даркена Рала.

— Зедд сказав правду, я був в Д'харі, але мені вдалося втекти. Нам всім треба скоріше забиратися звідси, подалі від Д'хари. Як можна далі. Я повинен перехопити Зедда, Чейза і Келен, поки вони не пішли занадто далеко. Тобі я раджу негайно зібрати своїх людей, відвести військо назад і захищати Вестланд. Спасибі Майкл, що поспішив мені на допомогу.

— Ти ж мій брат! — Посмішка на обличчі Майкла зробилася ще ширше. — Сам поміркуй, що мені залишалося робити?

Біль опалила Річарду душу, але він все ж знайшов в собі сили тепло посміхнутися у відповідь. У якомусь сенсі це було навіть гірше, ніж якщо б зрадницею виявилася Келен. Вони з Майклом виросли разом. Проживши добру частину життя під одним дахом, вони ділили все — і горе, і радість. Річард завжди захоплювався Майклом, підтримував його, дарував йому безоглядну любов. Він згадав, як пишався старшим братом, як хвалився ним перед друзями.

— Майкл, мені потрібен кінь. Я повинен їхати. Негайно.

— Ми поїдемо всі разом. Ти, я і мої люди. — Майкл посміхнувся. — Тепер, коли ти знову зі мною, я не хочу упускати тебе із виду.

Річард схопився.

— Ні! — Він знизив голос. — Ти ж знаєш, я звик сам наодинці бродити по лісах. Це моє ремесло, і я непогано з ним справляюся. Краще, ніж з усім іншим. Ти тільки затримаєш мене, а у мене залишилося зовсім мало часу.

Майкл встав, кинувши косий погляд на полог, що звисав біля входу.

— Не бажаю нічого слухати. Ми…

— Ні. Ти — Перший Радник Вестланда, і твій обов'язок — піклуватися про безпеку країни, а не доглядати за маленьким братиком. Будь ласка, Майкл, забудь про мене і відведи війська до кордону. Зі мною нічого страшного не трапиться.

Майкл потер підборіддя.

— Гаразд, напевно, ти правий. Власне кажучи, ми прямували в Д'хару тільки для того, щоб допомогти тобі. Але коли ти тепер в безпеці…

— Спасибі, Майкл, що не залишив мене в біді. Я сам візьму коня. Повертайся до роботи.

Річард відчував себе найбільшим дурнем на світі. Йому давно слід було б все зрозуміти. Він згадав промову Майкла, в якій той оголосив вогонь ворогом народу. Одного цього вже було достатньо, не кажучи про інше. Він повинен був здогадатися ще тоді! Келен намагалася застерегти його. Її побоювання щодо Майкла були цілком виправдані. Якби він більше покладався не на емоції, а на розум!

Перше Правило Чарівника: «Люди дурні, вони вірять в те, у що хочуть вірити». Він теж виявився дурним. Річард був занадто злий на себе, щоб гніватися ще на Майкла.

Він не наважився вчасно прийняти гірку правду і вважав за краще залишитися в полоні власних помилок. Він сам винен у своїй поразці. Тепер у нього немає вибору. Що ж, він заслужив смерть.

Не зводячи з Майкла сумного погляду, Річард повільно опустився на одне коліно і віддав салют переможеного.

Майкл взявся в боки і з посмішкою подивився на нього.