Перше Правило Чарівника - Террі Гудкайнд

Мерехтлива в ночі завмерла.

— Перший день зими, Річард Сайфер. Як тільки зійде сонце. Якщо Даркен Рал до того не вб'є тебе і якщо ніхто його не зупинить, то в перший день зими, як тільки зійде сонце, загине весь мій рід. І ви обидва теж загинете. Даркен Рал отримає насолоду від вашої загибелі.

Річард спробував підійти з іншого кінця.

— Ша, Келен намагається врятувати твій рід, я хочу їй допомогти. Ти пожертвувала життям, щоб допомогти їй. Якщо ми зазнаємо невдачі, всім кінець. Ти сама щойно це сказала. Прошу тебе, Ша, відповідай, чи можеш ти підказати мені, як зупинити Даркена Рала?

Вогник зробив невелике коло всередині куреня, осяваючи все рівним сріблястим сяйвом, і знову нерухомо повис перед Річардом.

— Я вже дала відповідь на твоє питання. Шукай в собі. Шукай відповідь, або загинеш. Жалкую, Річард Сайфер. Хочу допомогти. Не знаю відповіді. Знаю тільки, що відповідь — в тобі. Шкодую. Шкодую.

Річард кивнул Мерехтливій і запустив п'ятірню у волосся. Незрозуміло, хто з них сильніше засмутився: він чи Ша. Глянувши в сторону, він побачив Келен, яка спокійно спостерігала за подіями.

— Добре, Ша. А можеш ти сказати, чому Рал хоче вбити мене? Тому що я допоміг Келен, або у нього є інша причина?

Ша підлетіла ближче.

— Інша причина! Таємниця!

— Що?! — Річард схопився. Мерехтлива в ночі злетіла слідом за ним.

— Не знаю. Шкодую. Знаю тільки, що він намагається вбити тебе.

— Як звуть Чарівника?

— Гарне питання, Річард Сайфер. Шкодую. Не знаю.

Річард опустився з землю і закрив обличчя руками. Ша повільно кружляла навколо його голови, відкидаючи по сторонах срібні відблиски. Річард раптово усвідомив, що Мерехтлива в ночі хоче втішити його і що жити їй залишилося зовсім недовго. Вона вмирала і все ж намагалася його втішити. Річард ковтнув клубок, що підступив до горла.

— Ша, спасибі тобі, що допомогла Келен. Яким би коротким не виявилося моє життя, воно могло перерватися вже сьогодні. Келен врятувала мене, вона не дозволила мені накоїти дурниць. А ще, завдяки зустрічі з нею, моє життя стало кращим. Спасибі тобі, Ша, що ти провела мого друга крізь кордон. — Сльози навернулися йому на очі.

Ша підлетіла зовсім близько і торкнулася його чола. Здавалося, її слова звучать у нього безпосередньо в мозку.

— Жалкую, Річард Сайфер. Я не знаю відповідей, які врятували б тебе. Якщо б знала, повір, дала б їх з великою радістю. Знаю одне: твій порятунок — в тобі. Я вірю в тебе. Я знаю, в тебе закладено те, що повинно привести тебе до перемоги. Коли ти засумніваєшся в собі, не здавайся. Пам'ятай, що я вірила в тебе і знала: ти можеш виконати свій обов'язок. Ти — виняткова особистість, Річард Сайфер. Повір у себе. І захисти Келен.

Річард відчув, як по щоках течуть сльози, а клубок у горлі заважає дихати.

— А тепер дай мені побути наодинці з Келен. Мій час уже настав. Не бійся, тут поблизу немає гарів.

— Прощай, Ша. Зустріч з тобою була для мене великою честю.

Йдучи, він не оглянувся.

Ша підпливла до Келен і звернулася до неї за всіма правилами.

— Мати-сповідниця, мій час підходить до кінця. Чому ти не сказала Річарду, хто ти насправді?

Келен стиснулася. Її руки безвольно опустилися на коліна. Вона невідривно дивилася на вогонь.

— Ша, я не можу. Не тепер, Ша.

— Сповідниця Келен, це нечесно. Річард Сайфер твій друг.

— Невже ти не розумієш? — З відчаєм запитала Келен, ковтаючи сльози. — Саме тому я і не можу йому нічого розповісти. Інакше він більше не буде моїм другом. Він не стане більше піклуватися про мене. Ти навіть уявити собі не можеш, як це — бути сповідницею. Мене всі уникають і всі бояться. А він насмілюється дивитися мені прямо в очі, Ша! Мало хто б на це зважився. І ніхто ніколи не дивився на мене так, як він. Його погляд дарує мені відчуття спокою та безпеки. Він вливає радість мені в душу.

— Тебе можуть випередити і розповісти йому все, сповідниця Келен! Так буде гірше.

Келен підняла на срібний вогник заплакані очі.

— Я встигну все сказати йому сама, перш ніж це відбудеться.

— Ти граєш в небезпечні ігри, сповідниця Келен, — жорстко попередила Ша. — Річард може полюбити тебе, і твоє визнання завдасть йому смертельного удару.

— Я не допущу цього!

— Ти обереш його?

— Ні! — Вигукнула Келен.

Мерехтлива в ночі відкотилася назад, але потім знову повільно підпливла до лиця сповідниці.

— Сповідниця Келен! Пам'ятай, ти остання в роду. Всіх інших убив Даркен Рал. Він не пощадив навіть твою сестричку Денні. Ти — остання Мати-сповідниця. Ти повинна обрати чоловіка.

— Я не в змозі вчинити так з тим, хто мені дорогий. Цього не може жодна сповідниця, — схлипувала Келен.

— Жалкую, Мати-сповідниця. Тобі вирішувати.

Келен обхопила руками коліна і опустила голову. Плечі її стрясалися від ридань. Ша повільно кружляла над нею, відкидаючи срібні відблиски. Вона намагалася втішити подругу. Ша кружляла й кружляла до тих пір, поки Келен не затихла. Тоді Мерехтлива зупинилася і, похитуючись, зависла перед Келен.

— Важко бути Матір'ю-сповідницею. Шкодую.

— Важко, — погодилася Келен.

— Багато чого лягає на твої плечі.

— Багато чого, — повторила вона.

Ша присіла сповідниці на плече і тихо застигла. Келен гірко поглядала на червоні вуглинки багаття. Трохи згодом Мерехтлива в ночі нечутно спурхнула, пропливла в повітрі і зупинилася перед Келен.

— Хотіла б я залишитися з тобою. Хороші часи. Хотіла б залишитися з Річардом Сайфером. Задає хороші питання. Але не можу довше затримуватися. Шкодую. Я вмираю.