Буря Мечів - Джордж Мартін

— А Стіна справді така велика, як Крастер розповідав? — поцікавилася Жиллі.

— Ще більша,— постарався весело відповісти Сем.— Височенна, аж не видно замків, які за нею ховаються. Але вони там є, от побачиш. Стіна крижана, а замки муровані й дерев’яні. Там є і високі вежі, і глибокі підвали, і довгі будівлі, де в коминку день і ніч горить вогонь. Там так жарко Жиллі, ти не повіриш!

— А мені можна буде постояти біля вогню? Мені з хлопчиком? Недовго, тільки нагрітися?

— Зможеш стояти біля вогню, скільки заманеться. Буде і що їсти, і що пити. Глінтвейн і миска оленячого рагу з цибулею, і Гобів хліб просто з печі, гарячий — пальці обпечеш,— Сем стягнув рукавицю, щоб поворушити власними пальцями над вогнем, але зовсім скоро пожалів про це. Вони давно заніміли від холоду, та коли до них почало повертатися відчуття, заболіли так, що він мало не розплакався.— Іноді хтось із братів співає,— заговорив він, щоб не думати про біль.— Найкраще співав Дареон, але його відіслали у Східну варту. Проте лишився Гальдер. І Жаба. Насправді його звати Тодер, але він схожий на жабу, от і отримав прізвисько. Він теж любить співати, але голос має жахливий.

— А ти співаєш? — Жиллі поправила шубу й переклала немовля з одного перса до другого.

— Я...— спалахнув Сем,— я знаю кілька пісень. Коли був маленький, любив співати. І танцювати теж, але мій лорд-батько завжди був проти. Казав, що як мені кортить пострибати, то робити я це маю у дворі з мечем у руці.

— А можеш заспівати якусь південницьку колискову? Для малого?

— Якщо хочеш,— Сем на мить замислився.— Є одна пісня, яку нам з сестрами співав септон перед сном, коли ми були маленькі. Називається «Пісня Сімох».

Прочистивши горло, він стиха заспівав.

Твердий і строгий Отчий лик,

Він судить правду й кривду ввік

І важить кожен людський рік —

Своє він любить чадо.

Несе нам Матір дар життя,

Для всіх жінок є опертям,

Не доведе до каяття —

Своє-бо любить чадо.

Пантрує Воїн ворогів.

Де б шлях життєвий не завів —

Там щит, і меч, і правий гнів

Мале боронять чадо.

Стариця мудра — наш вівчар,

Нам долю ліпить, як гончар,

Підносить золотий ліхтар —

Дорогу світить чаду.

Коваль працює день і ніч —

Справляє помилки сторіч,

Гуркоче молот, сяє піч —

Клепає він для чада.

Танцює Діва в вишині,

Любовні списує пісні,

Злітають усмішки ясні

І сни дарують чаду.

Всі Семеро богів-творців

Почують молитви прості,

Не заведуть на манівці —

Глядять маленьке чадо.

Не бійся впасти, бо отці